Ейдеман, Ейдеманіс Роберт Петрович [27.4(9.5) .1895 — 12.6.1937], радянський воєначальник, комкор (1935). Член КПРС з 1917. Народився в м. Леясциемс (нині Гулбенського району Латвійської РСР). Закінчив Валкськоє реальне училище (1914) і поступив в лісовий інститут Петрограду. У 1916 покликаний в армію, закінчив Київське військовий училище (1916), прапорщик. Призначений до Канськ командиром батальйону 16-го Сибірського стрілецького запасного полку. Після Лютневій революції 1917 вибраний головою Камського ради солдатських депутатів. У жовтні 1917 на 1-м-коді Всесибірськом з'їзді Рад вибраний заступником голови Центросибірі. З травня 1918 в Західно-сибірському штабі, командував червоногвардійськими загонами в районі Омська проти контрреволюційних чехословацьких військ і білогвардійців. З липня 1918 командував 2-й і 3-й Уральськими і Особливою дивізією 3-ої армії Східного фронту. З березня 1919 по квітень 1920 начальник 16-ої, 41-ої і 46-й стрілецьких дивізій на Південному фронті. У квітні — травні 1920 начальник тилу Південно-західного фронту, в червні — липні командувач 13-ою армією. У липні — вересні 1920 командував Правобережною групою військ Південно-західного фронту, що обороняла Каховський плацдарм . З жовтня 1920 по січень 1921 командувач військами внутрішньої служби Південного і Південно-західного фронтів, в лютому — травні 1921 — військами Харківського військового округу, керував боротьбою з бандитизмом. У 1921—24 помічник і заступник командувача озброєними силами України і Криму, в 1924—25 командувач військами Сибірського військового округу.
В 1925—32 начальник і комісар Військової академії ним. М. Ст Фрунзе, був відповідальним редактором журналу «Війна і революція» (1927—36). У 1932—34 член РВС(Реввоєнрада) СРСР, з 1934 член Військової ради при Наркоматі оборони. З 1932 голова Центральної ради Осоавіахима СРСР. Автор літературних творів в області поезії і прози. Був членом правління і головою латвійської секції СП(Збори постанов) СРСР(Союз письменників СРСР). Член ВЦИК декількох скликань і ЦВК(Центральний виконавський комітет) СРСР. Нагороджений 2 орденами Червоного Прапора і орденом Червоної Зірки.
Соч.: Боротьба з куркульським повстанчеством і бандитизмом, 3 видавництва, Хар., 1921; Хімія у війні майбутнього, Хар., 1924; у збірці: Етапи великої дороги, М., 1962; Громадянська війна на Україні, Хар., 1928 (совм. з Н. Е. Какуріним).
