Ейдсволльськая конституція 1814, конституція Норвегії. Прийнята 17 травня 1814 Засновницькими зборами в р. Ейдсволль (Eidsvoll) в обстановці, коли Норвегія після відмови данського короля від норвезької корони на користь Швеції (див. Кильськие мирні договори 1814 ) готувалася чинити опір шведським планам її приєднання. Е. до. проголошувала Норвегію незалежною державою, найвищим показним органом визнавався парламент — стортинг (обирався прямими виборами, але з цензом — віковим, майновим, осідлості), що мав широкі права в області законодавства і фінансів. Виконавча влада в області управління країною, оборони, зовнішньої політики, контролю над законодавством надавалася королеві (останній не міг розпустити стортинг і мав лише право відкладального вето). Вводилися свобода слова, друку, підприємництва, недоторканість особи і пр. По шведсько-норвезькій унії (1814) Швеція зобов'язалася визнавати Е. до. з поправками, що витікали з факту унії. Із змінами і доповненнями (у 1905, 1936, 1946 і ін.) Е. до. діє в Норвегії понині (див. Норвегія, розділ Державний лад).
