Евфрат (арамійський, буквально — солодка вода; арабський Шатт-ель-Фурат), річка в Туреччині, Сирії і Іраку, найбільша в Західній Азії. Довжина (від витоку р. Мурат) 3065 км., від злиття річок Мурат і Карасу — 2700 км., площа басейну 673 тис. км 2 . Бере почало в горах Вірменського нагір'я. У верхів'ях має переважно гірський характер, у вузькій ущелині прорізає околичні хребти Вірменського нагір'я Малатья і Ергані, потім в глибокій долині пересікає пустинне плато Сирії і північної частини Месопотамії, на останньому протязі (нижче за р. Хіт) тече по плоскій низовині Месопотамськой, складеній алювіальними наносами: ширина річки вагається тут від 150 до 500 м-код, глибина досягає 10 м. В нізовьях Е. двома рукавами зливається з р. Тігр, утворюючи р. Шатт-ель-араб, що впадає в Персидську затоку. Головні припливи — Тохма, Гексу (правий), Беліх, Хабур (лівий) — впадають у Е. у верхній і середній течії; в межах Іраку до Е. личать лише сухі долини — ваді, стік по яких спостерігається лише в періоди дощів.
Основне снігово-дощове живлення Е. отримує в гірській частині басейну; на рівнині живлення переважно дощове. Весняна повінь, літня межень. Під час паводків рівень води піднімається на 3—4 м-коду . В цілях захисту від повеней в межах низовини Месопотамськой споруджені гідротехнічні споруди, русло Е. на великому протязі обваловано. Середня витрата води в р. Хіт (Ірак) 840 м 3 /сек , максимальний, — 3—4 тис. м 3 /сек , мінімум в кінці літа — 180 м 3 /сек ; річний стік складає тут 26,4 км 3 . До гирла в результаті забору води на зрошування і втрат стоку на випар і просочування середня витрата води зменшується до 300—400 м 3 /сек . Е. несе багато зважених наносів (до 13—15 млн. м-коду в рік в середній течії); до гирла їх кількість зменшується унаслідок осадження. Межиріччя Е. і Тігра є одним з прадавніх центрів цивілізації на земній кулі (див. Шумер, Вавілонія, Ассірія ); на березі Е. був розташований р. Вавілон . Води Е. з давніх пір широко використовуються для зрошування. Смуга оазисів уздовж русла тягнеться на всьому протязі Е. після виходу його з гір.(міський) Лише на території Іраку близько 1 млн. га зрошується іригаційними каналами. Крім того, близько 560 тис. га зрошується насосними установками і ін. спорудами. У Туреччині створюється гідроенергетичний вузол в р. Кебан (ГЕС, водосховище); завершення будівництва намічено в 1979. У Сирії, в районі Табка, за допомогою СРСР будується гідровузол Садд-ель-Фурат (запроектована ГЕС(гідроелектростанція) потужністю близько 800 тис. квт , водосховище площею 730 км 2 , намічено окропити 600 тис. га посушливих земель). У Іраку споруджується ряд гідротехнічних вузлів для регулювання стоку і зрошування (у перспективі близько 400 тис. га ). Е. судноплавний від гирла до р. Хіт. На Е. — рр. Біреджік (Туреччина), Ракка, Дейр-ез-Зор (Сирія), Рамаді, Ель-Фаллуджа, Ель-Куфа, Самава, Насирія (Ірак).
Літ.: Муранов А. П., Реки Ефрат і Тігр, Л.,1959; Мехді Ель-Сахаф, Зонн І. С., Сучасний стан іригації в басейні р. Ефрат (Ірак), «Гідротехніка і меліорація», 1967 № 2.
