Шумер
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Шумер

Шумер, Сумер, історична область в Південному Двуречье (між рр. Тігр і Евфрат, на території південної частини сучасного Іраку). До кінця 3-го тис. до н.е.(наша ера) була населена переважно шумерами і в меншій мірі східними семітамі-аккадцамі, що заснували близько 2400 до н.е.(наша ера) місто Аккаде, по назві якого північні області Ш. (але не на північ від широти сучасного Багдада) з тих пір іменовалісь Аккадом . Час заселення Південного Двуречья шумерами залишається неясним; в період археологічної культури Джемдет-Наср, а ймовірно і раніших — Урука і Ель-обейдськой культури (5—4-і тис. до н.е.(наша ера)), населення було шумерським. Близько 3000 (т.з. протопісьменний період) на території Ш. почали складатися класове суспільство і держава. Час 2700—2300, коли вже виникла справжня писемність клинопис, дослідники відносять до раннедінастічеському періоду. Для нього характерна наявність безлічі городов - держав, центрами яких були обширні храмовиє господарства (поза ними існували господарства большесемейних общин). Основними виробниками були повноправні общинники і храмовиє клієнти, позбавлені власності на засоби виробництва; було відоме рабство; існувала багата громадська знать. Господарство базувалося на річковому зрошуванні із збором паводкових вод у водосховищах, що породжувало безперервні війни за головні канали і окроплені поля. Військові вожді окремих міст-держав (найбільш ранні з відомих — правителі I династії Кишівши, I династії Урука, 28—27 вв.(століття) до н.е.(наша ера), потім Ура, Лагаша і ін.) по черзі добивалися тимчасової гегемонії над сусідніми містами. Усередині міст йшла боротьба за владу над храмовим господарством між жрецько-родовою і світською знаттю служивого що підтримувала домагання правителя. Найбільш відомим проявом цієї боротьби були реформи Урукагини (Уруїнімгини) в Лагаше (24 ст до н.е.(наша ера)). Останнім правителем раннедінастічеського типа був Лугальзаггиси (Лугальзагеси), правитель сусідньою з Лагашем Умми, а пізніше і Урука. Цареві р. Аккада Саргону Древньому удалося підпорядкувати як держави Умму, Урук і Лагаш, так і інші незалежні держави Ш. і створити в Двуречье державу «Царство 4 країн світла» (династія Аккада, 24—22 вв.(століття) до н.е.(наша ера)). держава Аккада загинула під натиском гористих племен кутієв (гутєєв). В кінці 22 ст до н.е.(наша ера) кутії були вигнані царем Урука Утухенгалем, після смерті якого влада перейшла до Ур-Намму, засновникові III династії Ура і «Царства Шумера і Аккада». господарство цієї держави було засноване на гігантських царських маєтках, що управлялися величезним апаратом чиновників і наглядачів; працівники ж були фактично зведені до рабського положення; господарське, політичне і культурне життя общин завмерло. При III династії Ура був уніфікований пантеон богів; царі обожнювалися за життя. Насаджувалася ідея рабської залежності людини від богів. Близько 2000 до н.е.(наша ера) III династія Ура звалилася під натиском західно-семітських скотарів — аморітов і горцев-еламітов. Подальшу історію Ш. див.(дивися) в ст. Вавілонія .

загрузка...

  Про культуру Ш. див.(дивися) в ст. Культура Вавілоно-Ассірії .

 

  Літ.: Струве Ст Ст, Нові дані про організацію праці і соціальну структуру суспільства Сумерс епохи III династії Ура, «Радянське сходознавство», 1949, т. 6; Тюменев А. І., Державне господарство древнього Шумера, М-код.—Л., 1956; Дияконів І. М., Суспільний і державний устрій древнього Двуречья, Шумер, М., 1959; Fischer Weltgeschichte, Bd 2, Wiesbaden, 1966.

  І. М. Дияконів.

Шумер.