Діатез геморагічний
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Діатез геморагічний

Діатез геморагічний (від діатез і греч.(грецький) haimorrhages — що кровоточить), термін, об'єднуючий ряд патологічних станів природженого або придбаного характеру, при яких основним проявом є підвищена схильність до кровотеч і кровоїзліяніям. Механізм розвитку цих порушень залежить від стану системи згортання крові, тромбоцитарной системи і кровоносних судин. До захворювань, пов'язаних з порушенням згортання крові, відносяться: гемофілія, гемолітична хвороба новонароджених і деякі ін. природжені і придбані захворювання, пов'язані з недостатністю цих компонентів, а також з підвищеною фібринолітичною активністю крові (захворювання, що супроводяться недостатнім утворенням протромбіну при авітамінозі До, унаслідок порушення травлення, ураження печінки, при деяких інфекційних захворюваннях, при передозуванні антикоагулянтів і т.п.).

  Недостатність тромбоцитарной системи обумовлює такі захворювання, як тромбоцитопенічна пурпуру (хвороба Верльгофа, по імені німецької лікарки П. Р. Верльгофа, що описав її); геморагічна спадкова тромбастенія, або хвороба Гланцмана (по імені німецького гематолога Е. Гланцмана) і ангиогемофілія, або хвороба Віллебранда (по імені фінського гематолога Е. А. Віллебранда).

  До Д. р., що виникає у зв'язку із збільшенням проникності судинної стінки при збереженій системі згортання крові, відносять геморагічний васкуліт. Розвиток Д. р. унаслідок пошкодження судин спостерігається і при ін. захворюваннях, макроглобулінемічеськом пурпурі Вальденстрема (по імені шведської лікарки І. Вальденстрема), цинзі, цинзі дітей (хвороба Меллера — Барлова — по імені німецької лікарки Ю. Меллера і англійської лікарки Т. Барлова), різних інфекціях і інтоксикаціях.

  Геморагічний васкуліт (капіляротоксикоз), або хвороба Шенлейна — Геноха (по імені німецьких лікарок І. Л. Шенлейна і Е. Р. Геноха, що описали захворювання), характеризується болями в животі, геморагічними шкірними висипаннями зі свербінням і припуханням суглобів і патологоанатомічними змінами сечі. Розвиток хвороби пов'язаний з підвищеною проникністю і ламкістю кровоносних судин; має значення сенсибілізація організму — алергени — самі різні речовини як бактерійного, так і немікробного походження.

  Особливою формою Д. р. є геморагічна метропатія молодих дівчат, що виявляється рясними матковими кровотечами. У основі захворювання лежать гормональні порушення гіпофіза і яєчників. Геморагічна метропатія зустрічається головним чином в періоді статевого дозрівання дівчаток.

  Лікування Д. р. залежить від його форми, проявів і перебігу захворювання.

  Літ.: Кассирський І. А. і Алексєєв Р. А., Клінічна гематологія, 4 видавництво, М., 1970; Абезгауз А. М., Геморагічні захворювання у дітей, Л., 1963; Тур А. Ф., Гематологія дитячого віку, 2 видавництва, Л., 1963.

  Р. Н. Рилєєва, М. Я. Студеникін.