Діалектізми, характерні для територіальних діалектів мовні особливості, що вкраплюються в літературну мову. Д. виділяються в потоці літературної мови як відступи від норми. Розрізняються Д. фонетичні: наприклад, цокання, тобто вимова «доцка», «ноць»; яканье: «пятух», «ряка», «сястра»; «х» замість «г» на кінці слова: «снех»,«друх», «врах»; граматичне закінчення «ть» в дієсловах 3 особи: «ідеть», «сидіть», «беруть»; закінчення «е» в формах родового відмінка типа: «в дружині», «від сестрі»; особливе вживання приводів: «приїхав з Москви», «поза хлібом пішла», «йди до хатини»; словотворчі: наприклад, «схили» — «збоку», «черниця» — «чорниця», «особливо» — «особливо». Лексичні Д. можуть бути декількох типів: слова, що називають предмети, явища, характерні для побуту, господарства даної місцевості і що не мають паралелей в літературній мові: «понева» — різновид спідниці, «туєс» — судина з берести; слова-синоніми, відповідні літературним: «півень» — «півень», «дужий» — «дуже»; слова, що мають інше, чим в літературній мові, значення: «худий» — «поганий», «погода» — «непогода». Д. уживаються в мові художньої літератури як засіб стилізації, мовної характеристики персонажів, створення місцевого колориту. Д. можуть зустрічатися також в мові осіб, що не цілком опанували норми літературної мови.
