«Діалектика природи», видатний філософський твір Ф. Енгельса, найбільш розгорнутий виклад діалектико-матеріалістичного розуміння найважливіших проблем теоретичного природознавства, що містить. «Д. п.» — незавершений твір, що дійшов до нас у вигляді рукопису, який складається з 2 нарисів плану, 10 більш менш оброблених статей і 169 заміток і фрагментів. Задум «Д. п.» викладений в листі Ф. Енгельса К. Марксу від 30 травня 1873. Концепція книги склалася і була розроблена в 1873—76. Основна частина «Д. п.» була написана в 1873—82. Крім того, до «Д. п.» Ф. Енгельс відніс 3 замітки, що написана в 1885—86 і спочатку відносилися до його творів «Анті-Дюрінг» і «Людвіг Фейєрбах...». Робота над «Д. п.» була перервана смертю До. Маркса; після цього Ф. Енгельс вимушений був присвятити весь свій час завершенню «Капіталу» і керівництву міжнародним робочим рухом.
Завдання, яке ставив перед собою Ф. Енгельс при роботі над «Д. п.», сформульована в передмові до 2-го виданню «Анті-Дюрінг». Ф. Енгельс, описуючи хід своїх природничонаукових занять, відзначає: «... справа йшла про те, щоб і на частковостях переконатися в тій істині, яка загалом не викликала у мене жодних сумнівів, а саме, що в природі крізь хаос незліченних змін прокладають собі дорогу ті ж діалектичні закони рухи, які і в історії панують над випадковістю подій, що здається... для мене справа могла йти не про те, щоб внести діалектичні закони до природи ззовні, а про те, щоб відшукати їх в ній і вивести їх з неї» (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 20, с. 11, 12). Т. о., завдання полягало в тому, щоб розкрити об'єктивну діалектику в природі, а тим самим обгрунтувати необхідність свідомої матеріалістичної діалектики в природознавстві і вигнати з нього ідеалізм, метафізику і агностицизм; дати діалектико-матеріалістичне узагальнення найважливіших результатів розвитку природознавства і тим самим обгрунтувати загальність основних законів матеріалістичної діалектики.
Про структуру «Д. п.» можна судити на підставі нарису загального плану, який відноситься, ймовірно, до серпня 1878; 11 пунктів цього плану можна об'єднати в 3 групи: природознавство і філософія (1—3); класифікація наук і діалектичний вміст окремих наук (4—5); критика агностицизму, ідеалізму і метафізики в природознавстві (6—11). Проте фактичний вміст «Д. п.» не цілком, а лише загалом і в цілому відповідає цьому плану. Особливо фрагментарно представлена остання частина.
В статтях і фрагментах, що відносяться до загальної (першою) частини, Ф. Енгельс досліджує досягнення природних наук починаючи з епохи Відродження, показує обумовленість розвитку природознавства розвитком виробництва і нерозривний зв'язок природознавства з філософією і доводить, що «... у природознавстві, завдяки власному розвитку, метафізична концепція стала неможливою», що «повернення до діалектики здійснюється несвідомо, тому суперечливо і повільно» (там же, с. 343). Ф. Енгельс виділяє 2 основних форми домарксистської діалектичної філософії (старогрецька філософія і класична німецька філософія від І. Канта до Р. Гегеля), піддає критиці ідеалістичну діалектику Гегеля підкреслює роль трьох великих відкриттів в природознавстві (закон збереження і перетворення енергії, органічна клітка, дарвінізм), що виявили діалектику природи, і ставить перед теоретичним природознавством завдання — свідомо опанувати раціональну, матеріалістичну діалектику (див. там же, с. 343—72, 500—25). Ф. Енгельс дає визначення діалектики і перераховує її основні закони. Діалектика є «... наука про загальний зв'язок» (там же, с. 343) «... наука про найбільш загальних законах всякого руху» (там же, с. 582). Ці закони зводяться до 3 головних: закон переходу кількості в якість і назад, закон взаємного проникнення протилежностей, закон заперечення заперечення, Ф. Енгельс розрізняє об'єктивну діалектику природи і суб'єктивну діалектику мислення; суб'єктивна діалектика відображає об'єктивну діалектику; діалектика є вищий метод мислення. Ф. Енгельс, проте, не ставить своєю за мету дати керівництво по діалектиці: «Ми не збираємося тут писати керівництво по діалектиці, а бажаний лише показати, що діалектичні закони є дійсними законами розвитку природи і, значить, мають силу також і для теоретичного природознавства» (там же, с. 385, див.(дивися) також с. 526—57).
Центральною ідеєю основної (другий) частини «Д. п.» є класифікація форм руху матерії і відповідно цьому класифікація наук, що вивчають ці форми руху. Нижча форма рухи — це просте переміщення, вища — мислення. Основні форми, які вивчаються природними науками: механічний, фізичний, хімічний і біологічний рух. Кожна нижча форма руху переходить за допомогою діалектичного стрибка у вищу форму. Кожна вища форма руху містить в собі як підлеглий момент нижчу форму, але не зводиться до неї (див. там же, с. 391—407, 558—71). Спираючись на цю центральну ідею, Ф. Енгельс послідовно розглядає діалектичний вміст математики, механіки, фізики, хімії, біології і переходи від однієї форми руху до іншої і, відповідно, від однієї науки до іншої. При цьому в математиці він виділяє проблему апріорності, що здається, і математичної абстракції і з'ясовує їх об'єктивний сенс, у фізиці — вчення про перетворення енергії, в хімії — проблему атомістики, в біології — проблему походження і суті життя, клітинну теорію, дарвінізм. Перехід від природознавства до історії суспільства утворює розроблена Ф. Енгельсом трудова теорія походження людини (див. там же, с. 486—99).
В критичній частині своєї праці Ф. Енгельс показує однобічний емпіризм позитивістів, різні прояви антинаукового реакційного світогляду в природознавстві.
Досліджуючи діалектику природи, Ф. Енгельс спирався на досягнення сучасного йому природознавства. Сповна закономірно, що за прошедшие десятиліття бурхливого розвитку всіх природних наук окремі частковості «Д. п.» не могли не застаріти. Проте загальна методологія і загальна концепція цієї книги до цих пір зберігають своє нескороминуще значення. Ідеї «Д. п.» отримали віддзеркалення в творах Ф. Енгельса «Анті-Дюрінг» і «Людвіг Фейєрбах...». Ці ідеї були розвинені в праці В. І. Леніна «Матеріалізм і емпіріокритицизм» і в роботах філософів і природників-марксистів.
За життя Енгельса «Д. п.» не публікувалася. Протягом 30 років після його смерті рукопис залишався в архівах німецьких соціал-демократів. За цей час були опубліковані лише 2 статті, включені Ф. Енгельсом до складу «Д. п.»: «Роль праці в процесі перетворення мавпи в людину» — в 1896 в журналі «Die Neue Zeit» (Штутгарт) (русявий. пер.(переведення) 1906) і «Природознавство в світі духів» — в 1898 в щорічнику «Illustrirter Neue Welt-kalender» (Гамбург).
Повністю «Д. п.» була вперше опублікована в1925 в СРСР Інститутом Маркса і Енгельса паралельно на мові оригінала і в перекладі російською мовою («Архів Маркса і Енгельса», книга 2, редактор Д. Би. Рязанов). Згодом «Д. п.» неодноразово перевидавалася, при цьому уточнювалася розшифровка рукопису, покращувалося переведення, удосконалювалася система розташування матеріалу, збагачувався науково-довідковий апарат. Після публікації 1925 найважливішими були: видання на мові оригінала в 1935 (Marx — Engels Gesamtausgabe. F. Engels, «Herrn Eugen Dührings Umwälzung der Wissenschaft. Dialektik der Natur», Sonderausgabe, Moskau — Leningrad, 1935), російське видання 1941 і публікація «Д. п.» 1961 в 20-м-коді т. Соч. К. Маркса і Ф. Енгельса. Складне завдання правильного розташування глав і фрагментів «Д. п.» була вперше дозволена у виданні 1941 (підготував Ст До. Брушлінський), весь матеріал рукопису удалося розташувати відповідно до основних ліній плану Ф. Енгельса.
На основі публікації 1925 текст «Д. п.» в покращуваному вигляді був надрукований в1927 в німецькому виданні «Архіву Маркса і Енгельса» («Marx — Engels — Archiv», Bd 2), в 1929—36 вийшло декілька окремих видань російською мовою, в 1931 «Д. п.» була надрукована в 14-м-коді т. Вигадувань К. Маркса і Ф. Енгельса. У 1931 в Софії було видано болгарське переведення, в 1932 в Харкові — переклад українською мовою і в 1936 в Єревані — на вірменську мову.
На основі видання 1935 з 1940 вийшло декілька видань у Великобританії і США, в 1941 в Аргентині, в 1948 в Японії, в 1950 у Франції і Італії.
Російське видання перевидавалося кілька разів в 1946—55; було перекладено на український(1949), латиський (1949), вірменський (1950), грузинський(1950), білоруський (1954), литовський (1960), естонський (1962), азербайджанський (1966), туркменський (1969), англійський (Москва, 1954, Лондон, 1955 Торонто, 1956), Таміл (Москва, 1969) мови. У 1959 за зразком російського видання 1941 в ГДР(Німецька Демократична Республіка) вийшло 1-е видання на мові оригінала. Аналогічні видання вийшли в Болгарії (1950), Чехословакії — на чеській (1950) і словацькій (1954) мовах, Угорщині (1952), Польщі (1952), Франції (1952), Югославії — на словенській мові (1953), Японії (1953), Румунії (1954), Італії (1955), Китаї (1955), Кореї (1957), Мексиці (1961), В'єтнамі (1963).
В основу публікації «Д. п.» в 20-м-код т. 2-го видання Сочиненій К. Маркса і Ф. Енгельса (1961) належало видання 1941. Аналогічні видання цього тому вийшли в ГДР(Німецька Демократична Республіка) (1962), Угорщині (1963), Румунії (1964), Болгарії (1965), на Україні (1965), в Японії (1968) і повинні вийти в Китаї, Кореї, Польщі, Чехословакії, а також на англійській і італійській мовах у складі Вигадувань Маркса і Енгельса. По тексту 20-го т. «Д. п.» була видана окремою книгою в 1964, 1965 і 1969.
Т. о., повний текст «Д. п.» був виданий в 18 країнах на 27 мовах не менше 100 разів. У СРСР «Д. п.» видавалася повністю на 13 мовах більше 50 разів загальним накладом понад 2,5 млн. екземплярів (на 1 січня 1970).
Літ.: Кедрів Би. М., Про твір Ф. Енгельса «Діалектика природи», 2 видавництва, М., 1954; його ж, Класифікація наук, кн. 1 — Енгельс і його попередники М., 1961; його ж, Енгельс і діалектика природознавства, М., 1970; Кольман Е., Про роботу Енгельса «Діалектіка природи», [M.], 1946; Максимов А. А., Про твір Ф. Енгельса «Діалектика природи», М., 1946; Холдейн Дж. Би. С., Передмова до першого видання англійською мовою «Діалектики природи» Ф. Енгельса. «Природа», 1968 №9.
