Дутова заколот
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Дутова заколот

Дутова заколот, контрреволюційний заколот, піднятий отаманом Оренбурзького козачого війська і главою військового уряду полковником А. І. Дутовим на Південному Уралі в листопаді 1917 — квітні 1918. Дутов 1(14) листопада видав наказ, в якому оголосив війну Радянської влади. У ніч на 15(28) листопада белоказаки заарештували членів Оренбурзької ради, розгромили ВРК, оголосили мобілізацію козацтва. До січня 1918 бунтівники (близько 7 тис. чіл.), підтримані башкирськими і казахськими буржуазними націоналістами, захопили Оренбург, Троїцк, Верхнеуральськ, порушили ж.-д.(железнодорожний) повідомлення між центром Радянської республіки, Сибіром і Середньою Азією. Керівництво бойовими діями проти Д. м. було доручено надзвичайному комісарові Оренбурзької губернії і Тургайськой області П. А. Кобозеву . З Петрограду на Південний Урал був перекинутий звідний Північний леткий загін революційних солдатів 17-го Сибірського полку і балтійських моряків під командуванням мічмана С. Д. Павлова. На боротьбу з бунтівниками були направлені червоногвардійські загони Самари (Ст До. Блюхер ), Катеринбургу (П. З. Ермаков), Пермі (А. Л. Борчанінов), Уфи і ін. міст Уралу. Проти Д. м. піднялася козача біднота. 16(29) січня дутовцам було завдано серйозної поразки під Каргалой, а 18(31) січня революційні загони за допомогою повсталих робітників звільнили Оренбург. Бунтівники бігли у Верхнеуральськ, де Дутов почав нову мобілізацію козацтва. У лютому белоказаки знов створили загрозу Оренбургу. У марте—апреле 1918 радянських загонів під командуванням Блюхера розвернули настання і розгромили дутовцев, які бігли в Тургайськие степу. Що почався в кінці травня заколот Чехословацького корпусу активізував сили контрреволюції на Південному Уралі; 3 липня 1918 Дутов повторно захопив Оренбург. У листопаді 1918 його військ увійшли до складу армії адмірала А. Ст Колчака . Після розгрому білогвардійських військ Колчака в кінці 1919 залишків військ Дутова бігли в Семіречье, а звідти до Китаю (Синьцзян).

  Літ.: Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 35, с. 322, 325; т. 36, с. 460, т. 37, с. 28, 217, т. 50, с. 10; Історія громадянської війни в СРСР, т. 3, М., 1957; Перемога Жовтневої соціалістичної революції на Уралі, Свердловськ, 1967; Лісовський Н., Розгром дутовщини (1917—1919), М., 1964.

  А. А. Спаський.