Дружба народів, всестороння братська співпраця і взаємодопомога народів і націй, що стали на соціалістичну дорогу розвитку; у багатонаціональних державах — одна з рушійних сил розвитку соціалістичного суспільства; у міжнаціональних стосунках соціалістичних країн — основа єдності в боротьбі за мир, за збереження і множення соціалістичних завоювань, за торжество ідей комунізму.
Стосунки між народами визначаються головним чином характером їх соціально-економічної і політичної буд. В умовах капіталізму насаджується пануюча буржуазна ідеологія з її ідеями національної винятковості і національної ворожнечі; проте при капіталізмі в класовій боротьбі народжується також міжнародна солідарність робочого класу різних націй.
Велика Жовтнева соціалістична революція в Росії вперше в історії покінчила з національним гнітом проголосила принципи Д. н., передумови для повного здійснення яких склалися в ході соціалістичного будівництва. «Соціалізм, — писав Ст І. Ленін, — організовуючи виробництво без класового гніту, забезпечуючи добробут всім членам держави, тим самим дає повний простір “симпатіям” населення і саме через це полегшує і гигантськи прискорює зближення і злиття націй» (Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 30, с. 21). Чудовим уособленням Д. н. з'явилося добровільне об'єднання народів в Союз Радянських Соціалістичних Республік. В процесі будівництва соціалізму були ліквідовані експлуататорські класи — головні носії і організатори національної ворожнечі, ліквідовані корінні відмінності в рівнях економічного, політичного і культурного розвитку народів і т.ч. знищене коріння національної ворожнечі. Політичною основою Д. н. став радянський державний лад, соціалістична демократія. Економічна основа Д. н. — суспільна власність на засоби виробництва і соціалістична система господарства. З перемогою соціалізму була створена однотипна класова структура всіх народів СРСР, здолані вікові національно-етнічні забобони, відчуженість і ворожість між націями, затвердилася єдина для всіх народів марксистсько-ленінська інтернаціоналістична ідеологія, що стала ідейно-теоретичною основою Д. н. Народи СРСР об'єднує велика сила соціалістичного патріотизму і інтернаціоналізму. Д. н. виступає як справжнє рішення національного питання, як інтернаціоналізм у дії.
Д. н. стала одним з вирішальних джерел успіхів в соціалістичному і комуністичному будівництві, рушійною силою розвитку нового суспільства. Вона дозволяє найдоцільніше використовувати матеріальні і людські ресурси на користь всіх народів швидше вирішувати завдання підвищення матеріального добробуту і культурного рівня трудящих, укріпити оборонну потужність соціалістичної Вітчизни, забезпечити безпеку і суверенітет кожного народу.
Д. н. СРСР зміцнилася в боротьбі проти внутрішньої і зовнішньої контрреволюції, з шовінізмом і націоналізмом, з реакційними традиціями і забобонами, успішно прошла історичну перевірку на всіх етапах будівництва соціалізму, блискуче витримала випробування Великої Вітчизняної війни 1941—45. Всі радянські нації і народності згуртовано виступили проти фашистської Німеччини і відстояли Радянську Батьківщину, загальні соціалістичні завоювання. Ідеологія Д. н. виявилася сильнішою за людиноненависницьку ідеологію расизму і шовінізму. Могутня сила Д. н. позначилася у відновленні і подальшому розвитку народного господарства після закінчення війни. Результатом Д. н. у СРСР було подолання в найкоротший історичний термін економічної і культурній відсталості багатьох народів країни. Тоді як за 1913—70 продукція промисловості СРСР в цілому зросла в 91 раз, за той же період виробництво промислової продукції збільшилося в Казахській РСР в 145 разів, у Вірменській РСР в 184 рази, в Киргизькій РСР в 187 разів. У цьому особливу роль грала допомога російського народу раніше відстаючим народам. У відновленні народного господарства РРФСР, УРСР, БССР, Молдавською РСР, республік Радянської Прибалтики брали участь народи Середньої Азії і Закавказзі. Один з яскравих проявів Д. н. — швидке відновлення зусиллями всіх республік СРСР пострадавших від землетрусів ашхабада (1948), Ташкента (1966), районів Дагестанської АССР (1970).
В сучасній подобі всіх радянських націй і народностей, в динамічному зростанні їх економіки і культури втілена могутня сила Д. н. Історичні досягнення народів СРСР — результат їх об'єднаної праці, послідовного перетворення в життя національної політики КПРС. В процесі соціалістичного будівництва склалася нова історична спільність людей — радянський народ. Будівництво комунізму спільною працею радянських націй і народностей, посилення їх економічних, політичних і культурних зв'язків ведуть до ще тіснішого їх об'єднання.
З утворенням світової системи соціалізму історичний процес зближення народів розширився і поглибився. Д. н. відповідає життєвим інтересам всіх країн соціалізму і органічно поєднує соціалістичний патріотизм і інтернаціоналізм. Імперіалісти в ідеологічній боротьбі проти соціалізму роблять ставку на підривання Д. н., на розпалювання націоналізму. Д. н., як пануюча тенденція зміцнення згуртованості соціалістичних народів, є бар'єром на дорозі сил, що намагаються ослабити соціалістичну співдружність, вона створює основу для подолання націоналістичних забобонів. Корінні інтереси країн соціалізму вимагають всемірного зміцнення їх союзу.
Процес становлення і розвитку Д. н. не відбувається стихійно. Пережитки націоналізму можуть відроджуватися, якщо послідовно не боротися проти місництва, національного егоїзму, несвоєчасно вирішувати виникаючі неантагоністичні протиріччя між національними і інтернаціональними інтересами народів. Марксистсько-ленінські партії приділяють величезну увагу вихованню трудящих у дусі Д. н., перетворенню її принципів на загальну норму соціалістичного гуртожитку. Зміцнення Д. н. — необхідна умова інтернаціонального виховання трудящих, формування у них високих ідейно-політичних якостей, норм комуністичної моралі. У СРСР і ін. соціалістичних країнах принципи дружби і братерства народів, непримиренність до будь-яких проявів місництва, націоналізму і шовінізму є одній з основних меж комуністичного світогляду і моральності.
Літ.: Ленін Ст І., Третій Всеросійський з'їзд Рад робітників, солдатських і селянських депутатів. Завершальне слово перед закриттям з'їзду 18(31) січня, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 35; його ж, Товаришам комуністам Туркестану, там же, т. 39; його ж, Лист до робітників і селян України з приводу перемог над Деникіним, там же, т. 40; його ж, Тези до II конгресу Комуністичного Інтернаціоналу. Первинний нарис тез по національному і колоніальному питаннях, там же, т. 41; Програма КПРС. (Прийнята XXII з'їздом КПРС), М., 1971; Матеріали XXIV з'їзду КПРС, М., 1971; Про підготовку до 50-ліття утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Постанова ЦК КПРС, М., 1972. Див. також літ.(літературний) при статтях Інтернаціоналізм, Національне питання, Нація .
