Дорожньо-транспортні випадки, випадки, що виникли в процесі руху автотракторних транспортних засобів і інших самохідних машин, викликали за собою загибель або поранення людей, пошкодження транспортних засобів, дорожніх споруд, вантажів і ін. Д.-т. п. і їх наслідки інколи характеризують поняттям аварійність. Для аналізу причин і чинників, сприяючих виникненню Д.-т. п., в цілях планерування заходів щодо їх запобігання і усуненню у всіх країнах світу ведеться облік Д.-т. п. У 1969 у всьому світі від Д.-т. п. загинуло більше 200 тис. і отримали поранення понад 4 млн. чоловік. Співвідношення по видах Д.-т. п. (дані по СРСР за 1970) в офіційній статистиці наступні: зіткнення транспортних засобів — 25,1%; перекидання транспортних засобів — 19,9%; наїзди на пішоходів — 36,8%; наїзди на нерухомі перешкоди — 5,3%; наїзди на гужовий транспорт — 0,8%; на тваринах — 0,3%; наїзди на велосипедистів — 3,6%; наїзди на транспортні засоби, що стоять, — 3%; падіння пасажирів — 2,5%; інші випадки — 2,7%.
Профілактика Д.-т. п. направлена на ослабіння впливу або повну ліквідацію чинників, що приводять до Д.-т. п. Чинники, від яких залежить безпека дорожнього руху, пов'язані з автомобілем, дорогою і людиною. Вимоги безпеки стосовно автомобіля включають як поліпшення його технічного полягання в процесі експлуатації, так і вдосконалення конструкції самого автомобіля (див. Безпечний автомобіль ). Запобігання Д.-т. п. багато в чому пов'язано з розвитком і вдосконаленням вулично-дорожньої мережі. Запобіганню Д.-т. п. і підвищенню пропускної спроможності вулично-дорожньої мережі сприяє вживання сучасних засобів регулювання руху: телеавтоматичних систем з використанням ЕОМ(електронна обчислювальна машина), багатопрограмних контролерів і т.п. У розробці профілактичних заходів щодо скорочення числа Д.-т. п. чоловік як учасник руху займає центральне місце. Зниження рівня аварійності і травматизму може бути досягнуте підвищенням майстерності водіїв і поліпшенням дисципліни пішоходів і водіїв транспорту.
За порушення «Правил дорожнього руху Союзу РСР» (1965) залежно від характеру порушення і тягарю шкідливих наслідків встановлена цивільна, адміністративна, кримінальна відповідальність або застосовуються заходи суспільної дії. До відповідальності притягуються водії і власники транспортних засобів — джерел підвищеної небезпеки; посадові особи, винні у випуску на лінію технічно несправних транспортних засобів, в несправному вмісті доріг і споруд на них і т.п.; пасажири транспортних засобів і пішоходи, якщо вони своєю поведінкою на вулично-дорожній магістралі створили аварійну обстановку.
Літ.: Булатів А. І., Крульов Р. І., Запобігання дорожньо-транспортним випадкам, М., 1961; Бабков Ст Ф., Дорожні умови і безпека руху, М., 1964; Маландін І. Р., Випадки і правопорушення на автомототранспорте і міському електротранспорті до СРСР, Саратова, 1968.
