Добротність коливальної системи, відношення енергії, запасеної в коливальній системі, до енергії, системою, що втрачається, за один період вагання. Добротність характеризує якість коливальної системи, т.к. чем більше Д. до. с., тим менше втрати енергії в системі за одне вагання. Д. до. с. Q пов'язана з логарифмічним декрементом загасання d; при малих декрементах загасання Q » p/d. У коливальному контурі з індуктивністю L , ємкістю C і омічним опором R Д. до. с.
де w — власна частота контура. У механічній системі з масою m , жорсткістю до і коефіцієнта тертя b Д. до. с.
Добротність — кількісна характеристика резонансних властивостей коливальної системи, вказуюча, в скільки разів амплітуда сталих вимушених коливань при резонансі перевищує амплітуду вимушених коливань далеко від резонансу, тобто в області настільки низьких частот, де амплітуду вимушених коливань можна вважати не залежною від частоти. На цій властивості заснований метод виміру Д. до. с. Величина добротності характеризує також і вибірковість коливальної системи; чим більше добротність, тим вужчий смуга частот зовнішньої сили, яка може викликати інтенсивні коливання системи. Експериментально Д. до. с. зазвичай знаходять як відношення частоти власних коливань до смуги пропускання системи, тобто Q = w/dw. Чисельні значення Д. до. с.: для радіочастотного коливального контура 30—100; для камертона 10000; для пластинки п'єзокварцу 100000; для об'ємного резонатора СВЧ(надвисокі частоти) коливань 100—100000.
Літ.: Стрільців С. П., Введення в теорію коливань, 2 видавництва, М., 1964; Горелік Р. С., Коливання і хвилі, 2 видавництва, М., 1959.
