Добруджа (рум. Dobrogea, болг.(болгарський) Добруджа), історична область в Європі, розташований між нижньою течією р. Дунай і побережжям Чорного моря. Північна частина входить до складу Соціалістичної Республіки Румунія (повіти Тулча і Констанца), південна — до складу Народної Республіки Болгарії (округа Толбухинський і Силістренський).
В давнину територія Д. була заселена фракийськимі племенами. У 5 ст до н. е.(наша ера) її зайняли скіфи. У 1 ст н.е.(наша ера) територія Д. була зайнята римлянами, а з 3 ст піддалася навалі готовий, гунів і ін. племен. З початку 6 ст в Д. з'являються слов'яни. З утворенням Першого Болгарського царства (7 ст) Д. входить в його склад. У 11—12 вв.(століття) належала Візантії. З кінця 12 ст — у складі Другого Болгарського царства. Ослабіння останнього привело до освіти на території Д. у 14 ст самостійної феодальної держави. Засновником його був болярін Балік; на ім'я його наступника Добротіци територія отримала назву Д. В кінці 20-х рр. 15 ст територію Д. захопила імперія Османа. Після російсько-турецької війни 1877—78 Південна Д. відійшла до Болгарії, Північна була передана Румунії. За Бухарестським мирним договором 1913 Південна Д. була передана Румунії, у складі якої знаходилася до 1940, за винятком 1916—18, коли вся територія Д. були зайнята болгарськими і німецькими військами. Відповідно до болгаро-румунським договором, підписаним 7 вересня 1940 в м. Крайове, Південна Д. була повернена Болгарії. У 1947 болгаро-румунський кордон в Д. підтверджена мирними договорами з Болгарією і Румунією.
Літ.: Манолов І. З., Добруджа по п'тя на соціалізму, Софія, 1954; Георгиев І., Добруджа в борбата за свобода, Софія, 1962; Pippidi D., Berciu D., Din istoria Dobrogei, Buc., 1965.
