Дисципліна партійна, неодмінна умова організованості і боєздатності марксистсько-ленінських партій, вирішальне умову виконання комуністами і партійними організаціями вимог Програми, Статуту, вирішень партійних органів і партійної моралі. Д. п., як одна з організаційних основ пролетарської партії нового типа, тісно пов'язана з її керівним організаційним принципом — демократичним централізмом .
Найважливіші принципи Д. п. розробило і обгрунтувало Ст І. Ленін. «Принципово ми вже не раз визначали, — говорив він, — наш погляд на значення дисципліни і на поняття дисципліни в робочій партії. Єдність дій, свобода обговорення і критики, — ось наше визначення. Лише така дисципліна гідна демократичної партії передового класу. Сила робочого класу — організація. Без організації мас пролетаріат — ніщо. Організований, він — все. Організованість є єдність дії, єдність практичного виступу» (Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 14, с. 125 — 26). Ленін підкреслював, що особливе значення набуває залізна Д. п. в період озброєної боротьби робочого класу за владу, за її відстоювання і зміцнення. Комуністична партія може успішно виконати свою роль вождя мас трудящих в тому випадку, якщо в ній панує міцна свідома Д. п. і коли її керівний центр є владним авторитетним органом з широкими повноваженнями, що користуються загальною довірою членів партії і безпартійних мас трудящих. Кажучи про причини перемоги Радянської республіки над інтервентами і білогвардійцями в 1918—1920, Ленін особливо підкреслював роль Д. п. Він писав, що «... більшовики не протрималися б у влади не те що 2 1 / 2 роки, але і 2 1 / 2 місяця без строгої воістину залізної дисципліни в нашій партії, без найповнішої і беззавітнішої підтримки її всією масою робочого класу, тобто всім, що є в нім мислячого, чесного, самовідданого, впливового, здатного вести за собою або захоплювати відсталі шари» (там же, т. 41, с. 5—6). Монолітна єдність і залізна Д. п. правлячої компартії є вирішальною умовою здійснення керівної ролі комуністичної партії в системі диктатури пролетаріату, зіграли вирішальну роль в забезпеченні перемоги соціалізму в СРСР і продовжують грати таку ж роль в умовах загальнонародної держави в боротьбі за побудову комуністичного суспільства. Залізна Д. п. не виключає, а передбачає критику і самокритику усередині партії, свідомість і добровільність підпорядкування (див. Демократія внутріпартійна ). Д. п. нерозривно пов'язана з ідейною єдністю пролетарської партії. Лише свідома дисципліна може бути дійсно залізною, ідейною і принциповою дисципліною. Д. п. є однаково обов'язковим для всіх комуністів — рядових і керівників. Ленін піддавав критиці меншовиків, що насаджували панські вдачі в рядах РСДРП, що ділили членів партії на «вибраних» і «невибраних». Більшовицька партія викувала Д. п. в непримиренній боротьбі з меншовиками, троцкистамі, бухарінцамі і іншими опортуністичними групами і течіями що зазіхали на єдність партії. Величезне значення в боротьбі проти антипартійних угрупувань і течій в зміцненні свідомої дисципліни і єдності партії зіграла ленінська резолюція «Про єдність партії», прийнята Десятим з'їздом РКП(б) (1921).
Принципи Д. п. КПРС втілені в Статуті КПРС. «Непорушний закон життя КПРС, — говориться в Статуті партії, — ідейна і організаційна єдність, монолітність її рядів, висока свідома дисципліна всіх комуністів. Всякий прояв фракційності і групівщини несумісно з марксистсько-ленінською партійністю, з перебуванням в партії» (1971, с. 5). Член партії зобов'язаний всемірно охороняти єдність партії як головну умову сили і могутності партії, дотримувати Д. п. і державну дисципліну. Партія притягує до відповідальності винних в порушенні Програми і Статуту партії, партійної, державної дисципліни, а також порушників партійної моралі. Комуніст — активний і самовідданий боєць за виконання партійних і державних рішень. Для члена партії недостатньо лише згоди з партійними рішеннями, він зобов'язаний боротися за втілення цих рішень в життя.
Братські комуністичні і робочі партії кріплять дисципліну і єдність своїх рядів, враховуючи історичний досвід КПРС. Відступ від марксистсько-ленінських вимог Д. п., як цього добиваються праві і «ліві» ревізіоністи, приводить кінець кінцем до переродженню партії в організацію анархістського для реформіста або воєнізованого типа.
Літ.: Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво (див. Довідковий том, ч. 1, с. 144); Статут КПРС, М., 1971.
