Демократія внутріпартійна, основа організації і діяльності КПРС і ін. марксистсько-ленінських комуністичних і робочих партій, найважливіша сторона керівного принципу організаційної будови партії — демократичного централізму . Під Д. ст розуміється активна участь комуністів у вирішенні всіх партійних справ. Розкриваючи суть Д. ст, В. І. Ленін писав: «Це значить, що всі справи партії ведуть, прямо або через представників, всі члени партії, на рівних правах і без жодного виключення; причому всі посадові особи, всі керівні колегії, всі установи партії — виборні, підзвітні, змінювані» (Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 14, с. 252).
До Жовтневої революції в підпільних умовах партія вимушена була обмежувати Д. ст, наприклад гласність, регулярну виборність і звітність партійних комітетів. Нелегальна партія могла успішно діяти лише на основі строгої конспірації. У той час ЦК і місцеві комітети партії часто кооптували професійних революціонерів в свій склад. Проте і в умовах політичних переслідувань всі найважливіші питання партійного життя вирішувалися колегіально на з'їздах і конференціях партії, на пленумах Центрального Комітету. ЦК партії вибирався на партійних з'їздах і звітував за свою діяльність. Вибиралися і звітували керівні органи багатьох місцевих партійних організацій. Кожному членові партії надавалося право поводитися із заявою в ЦК, редакцію ЦО(центральний орган) і до партійного з'їзду (див. «КПРС в резолюціях...», 8 видавництво, т. 1, 1970, с. 67). В період підйому Революції 1905—07, коли була завойована свобода зборів, союзів і друку, Ленін запропонував «... почати зараз же, негайно, вживання виборного початку» (Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 12, с. 84). У роки реакції (1907—10) партії довелося знову звузити Д. ст 5-я конференція РСДРП (загальноросійська, 1908) допустила вживання принципу кооптації.
З перемогою Великої Жовтневої соціалістичної революції партія широко розвернула Д. ст Навіть у суворих і важких умовах Громадянської війни 1918—20 щорік скликалися з'їзди партії і партійні конференції, регулярно проходілі пленуми ЦК. Докладаючи 9-у з'їзду партії (1920) про роботу ЦК, Ленін підкреслив, що «... лише колегіальні рішення ЦК, прийняті в Оргбюро або в Політбюро, або пленумі ЦК, виключно лише такі питання проводилися в життя секретарем ЦК партії. Інакше робота ЦК не може йти правильно» (там же, т. 40, с. 238). 10-й з'їзд партії (1921) прийняв рішення про всемірне проведення в життя Д. ст, щоб забезпечити всім комуністам активну участь в житті партії і партійному будівництві, виключити всяке призначенство як систему, ввести широку виборність партійних органів знизу доверху, їх підзвітність і підконтрольність.
Даючи своє трактування Д. ст, троцкисти і ін. антипартійні елементи прагнули обгрунтувати право на існування усередині партії опозиції, виступаючої проти політики, прийнятої більшістю партії, т. е., демагогичеськи прикриваючись Д. ст, добивалися свободи фракцій і угрупувань. Партія засудила ці спроби і зобов'язала всіх комуністів відстоювати єдність партії, присікати щонайменші прояви фракційної боротьби і розколу. 17-й з'їзд ВКП(б) (1934) доповнив Статут спеціальним розділом о Д. ст і партійній дисципліні.
У зв'язку з демократизацією радянської виборчої системи на основі Конституції СРСР (1936) пленум ЦК ВКП(б) в лютому 1937 ухвалив резолюцію про необхідність перебудувати партійну роботу на основі безумовного і повного проведення в життя почав Д. ст Ці заходи були закріплені потім в Статуті ВКП(б), прийнятому 18-м-код з'їздом партії (1939). Проте на практиці, в обстановці культу особи Сталіна, мали місце порушення принципів Д. ст Партія здолала ці порушення. У Статут, прийнятий 22-м-код з'їздом КПРС (1961), включено спеціальне положення про колективність керівництва як неодмінну умову нормальної діяльності партійних організацій, правильного виховання кадрів, розвитку активності і самодіяльності комуністів. Велике значення для затвердження принципів Д. ст мали постанови Жовтневого і Листопадового (1964) пленумів ЦК КПРС, що визнали порочним суб'єктивістський підхід до вирішення питань.
Важливим положенням Д. ст, закріпленим в Статуті КПРС, є вільне і ділове обговорення членами партії питань партійної політики в окремих партійних організаціях і в партії в цілому. Кожен член партії може вносити пропозиції, відкрито висловлювати і обстоювати свою думку до прийняття партійною організацією певного рішення. Кожен член партії має право критикувати будь-якого комуніста, незалежно від займаного їм поста. Особи, винні в затиску критики і в переслідуванні за критику, притягуються до строгої партійної відповідальності, аж до виключення з лав КПРС. У Звітній доповіді ЦК на 24-м-коді з'їзді КПРС говорилося: «Розвиток внутріпартійної демократії невіддільно від зміцнення партійної дисципліни. Досвід підтверджує, що сила, дієздатність партії багато в чому визначаються тим, наскільки послідовно і правильно проводиться в життя принцип демократичного централізму. Для марксистсько-ленінської партії однаково шкідливі як анархічна розбещеність, що видається за демократію, так і бюрократична централізація, стримуюча розвиток ініціативи і активності комуністів» (Матеріали XXIV з'їзду КПРС, 1971, с. 95). Строге дотримання і розвиток Д. ст має величезне значення не лише для КПРС, але і для всього міжнародного комуністичного руху.
