Дисциплінарний статут, 1) один із загальновійськових статутів Озброєних Сил СРСР. У нім викладаються основи радянської військової дисципліни (див. Дисципліна військова ), обов'язки і права військовослужбовців по підтримці і зміцненню військової дисципліни, види заохочень і дисциплінарних стягнень по відношенню до військовослужбовців і права начальників по їх застосуванню до підлеглих, а також порядок подачі і розгляду скарг і заяв. У Росії перший Д. в. під назвою «Військовий статут про покарання» був прийнятий в травні 1867 і замінив собою військовий кримінальний статут 1839. У Червоній Армії в січні 1919 був затверджений Дисциплінарний статут, розроблений з врахуванням особливостей РККА як армії нового типа. Надалі були прийняті: Тимчасовий дисциплінарний статут РККА (1925), Дисциплінарний статут Червоної Армії (1940) і Дисциплінарний статут Військово-морського Флоту Союзу РСР (1940), Дисциплінарний статут (1946) — єдиний для всіх Озброєних Сил СРСР, Дисциплінарний статут Озброєних Сил Союзу РСР (1960), який був затверджений Указом Президії Верховної Ради СРСР.
Д. в. є в арміях соціалістичних країн — членів Варшавського договору, а також в арміях деяких капіталістичних держав (Франція, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) і ін.). У озброєних силах США підтримка військової дисципліни грунтується на «Єдиному кодексі військової юстиції» 1951, уточненому в 1963, в англійських озброєних силах — на «Акті про армію» (1957).
Літ.: Дисциплінарний статут Озброєних Сил Союзу РСР, М., 1967.
І. П. Лябік.
2) У СРСР нормативний акт, регулюючий в межах галузі народного господарства основні обов'язки працівників, заходи заохочення і дисциплінарного стягнення. Д. в. діють в тих галузях, де дотримання трудової дисципліни має особливо важливе значення: на ж.-д.(железнодорожний) транспорті (СП СРСР, 1964 № 13, ст. 91), морському транспорті, річковому транспорті, в цивільній авіації і в авіації ДОСААФ, на підприємствах зв'язку, у флоті рибної промисловості (СП СРСР, 1966 № 13, ст. 124) і ін. Д. в. затверджуються Радою Міністрів СРСР (інколи — Радами Міністрів союзних республік). Більшість Д. в. поширюється не на всіх робітниках і службовців відповідної галузі народного господарства, а лише на тих, хто виконує основні, профілюючі роботи. Наприклад, Д. в. працівників же.-д.(железнодорожний) транспорту поширюється на працівників залізниць, заводів по ремонту рухливого складу, станцій зв'язку і центрального апарату Міністерства шляхів сполучення. Д. в. встановлюють строгіші заходи дисциплінарних стягнень в порівнянні з правилами внутрішнього трудового розпорядку; скарги працівників по приводу накладення дисциплінарних стягнень по Д. в. не розглядаються в комісіях з трудових спор, а лише вищестоящими в порядку підлеглості органами.
