Диктант (від латів.(латинський) dicto — диктую), один з видів письмових робіт для закріплення і перевірки знань, тренування навиків учнів; найбільшого поширення набув при вченні орфографії і пунктуації.
Розрізняють Д. повчальні і контрольні. Повчальний Д. може бути попереджувальним, комментірованним або пояснювальним — залежно від методу проведення. Під час попереджувального Д. орфограми і знаки перепинання пояснюються перед записом тексту, під час комментірованного Д. — по ходу запису, при пояснювальному — після.
Найбільш поширені види повчальних Д. — вибірковий, творчий, вільний і так званий самодіктант. При вибірковому Д. з читаного тексту записуються лише певні слова або їх поєднання на правила, що вивчаються, при творчому — учні вносять до тексту за завданням викладача різні зміни. Вільний Д. близький до викладу (з обов'язковим вживанням певних орфограм). При так званому самодіктанте викладач називає правило, на яке потрібно придумати приклади, а диктують їх що по черзі самі вчаться.
Як тексти Д. найчастіше використовуються уривки з художніх творів.
В практиці вчення різні види Д. інколи ускладнюються додатковими завданнями (граматичний розбір, вправи по розвитку мови і ін.).
Специфічні форми Д. використовуються і у викладанні інших предметів; наприклад, топографічний Д. на уроках географії, музичний Д. на уроках сольфеджіо в музичних школах і консерваторіях.
