Джамі Абдуррахман Нураддін ібн Ахмад (7.11.1414, Джам, поблизу Нішапура, Хорасан, — 9.11.1492, Герат), персидський і таджицький філософ і письменник. Вважається завершувачем класичного періоду поезії на мові фарсі. Народився в сім'ї впливової духовної особи. Здобувши освіту в Герате і Самарканді, Д. відмовився від придворної кар'єри і прилучився до суфійського ордена «накшбандійе» (див. Суфізм ), що залучив поета своїми закликами до діяльного добра. У 1456 успадковував тестеві на посаді гератського глави ордена. До раннього періоду творчості Д. відносяться прозаїчні суфійські трактати, 1-я частина (1472) поеми «Золотий ланцюг» (свого роду енциклопедія накшбандізма), а також такі світські твори, як трактати про риму і метрику, керівництво по складанню віршованих ребусів (му''амма) — важкому мистецтву, що набуло широкого поширення в 15 ст
Прихід до влади Султан-Хусейна Байкари, візирем якого був учень і заступник Д. Алішер Навої, значно укріпив положення Д. Період розквіту його літературної діяльності, що настав після 1474, відкривається релігійно-філософськими касидамі «Море таємниць» (1475) і «Сяяння духу», в яких Д. засуджує раціоналізм Ібн Сини, і збіркою біографій суфійських святих «Подиху дружби з обителі святості» (1476—78). У 1480—87 Д. завершує цикл поем «Сім корон» («Сузір'я Великої Ведмедиці»). У поемах «Саламан і Абсаль», що увійшли до нього, «Юсуф і Зулейха» і «Лейлі і Меджнун» поет використовує класичний жанр любовної повісті для викладу суфійського вчення про подолання плотської любові на шляху до достеменної, тобто божественною, любові. Поема «Дар благородним» (1481—82) включає 20 притч, що містять викриття свавілля властей і лицемірства духівництва. Поеми «Чотки праведників» (1482—83) і «Золотий ланцюг» (ч. 2—3, 1485—86) примітні викриттям шарлатанства в суфізмі і закликами до мудрого і гуманного управління країною. Укладає цикл «Книга мудрості Іськандара» (1486—87) — поетична відповідь на «Іськандар-наме» Низами.
Останні роки життя Д. ознаменовані створенням «Бахарістана» (1487), трьох ліричних диванів (1479—91) і «Трактату про музику». Задуманий як відповідь на «Гулістан» Сааді «Бахарістан» складається з прозаїчних розповідей-анекдотів, що перемежаються віршованими вставками, і являє собою морально-етичний кодекс, яким він має бути по представленнях Д.
Пройняте високими етичними ідеалами гуманістична творчість Д. зробило величезний вплив на розвиток як персоязичной літератури, так і багатьох ін. літератур мусульманського світу.
Соч.: Бахарістан (текст і йому.(німецький) пер.(переведення) О. Н. Шлехта-Вшерд), Відень, 1846; Кулліят, Таш., 1907; Нäфäхат-ол-онс, Тегеран, 1336 р. с. х. (1958); Асархон мунтахаб, ч. 1—5, Душанбе, 1964; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Вибране, М., 1955; Трактат про музику, Таш., 1960; Юсуф і Зулейха, М., 1964; Саламан і Абсаль, Душанбе, 1967.
Літ.: Бертельс Е. Е., Навої і Джамі, М., 1965; А. Джамі. Сб. статей, Душанбе, 1965; Рукописи творів Абдаррахмана Джамі в зборах Інституту сходознавства АН(Академія наук) Узб. РСР, Таш., 1965; Брагинський І. С., 12 мініатюр [М., 1966]; Історія персидської і таджицької літератури. Під ред. Яна Ріпки, М., 1970; Хекмат А. А., Джамі, Тегеран, 1320 р. с. х. (1941).
