Дешт-і-Кипчак, Кипчакськая степ, назва в арабських і персидських джерелах 11—15 вв.(століття) степів і пустель, що тягнулися від нізовій Сирдарьї і озера Балхаш до гирла Дунаю. Вперше термін «Д.-и-К.» зустрічається у персидського автора Насира Хосрова в 11 ст, коли кипчаки, або половці, прийшовши з берегів Іртиша, з 1030 стали сусідами Хорезма і зайняли території сучасного Казахстану і півдні Європейської частини СРСР. У 13 ст Д.-и-К. завоювали татаро-монголі (див. Золота Орда ). Д.-и-К. зазвичай ділився на Західний і Східний Кипчак. Територія Західного Кипчака відома в російських літописах під назвою Половецька земля.
Літ.: Кудряшов До. Ст, Половецький степ, М., 1948.
