Деемульгатори в нафтовидобуванні, речовини, сприяючі руйнуванню емульсій, що утворилися з нафти і води. При введенні в емульсію Д. адсорбуються на поверхневому шарі часток дисперсної фази (так званих глобул), утворюючи довкола глобул новий шар, насичений Д., який володіє меншою механічною міцністю. Завдяки цьому при зіткненні глобул полегшується їх злиття і руйнування емульсії. Теорія руйнування емульсій розроблялася в СРСР школою академіка П. А. Ребіндера, в США І. Ленгмюром.
Головні споживачі Д. (десятки тис. т в рік) — нафтові промисли і нафтопереробні заводи, де Д. застосовуються для обезводнення і знесолювання нафти. Витрата Д. при руйнуванні емульсії типа «вода в нафті» вагається від декількох десятків до декількох сотень г на 1 т емульсії. Д. для руйнування емульсії типа «вода в нафті» зазвичай є неіоногенні поверхнево-активні речовини, синтезовані на основі окислу етилену і окислу пропилену.
