Державні фінанси, сукупність економічних стосунків, система освіти і розподілу грошових фондів, необхідних державі для вмісту його органів і виконання властивих йому функцій. Вперше термін «Г. ф.» став застосовуватися у Франції в 16 ст Суть Р. ф. визначається пануючим способом виробництва і класовою природою держави. У рабовласницьких, феодальних і капіталістичних суспільствах Р. ф. служать знаряддям додатковій експлуатації трудящих, оскільки основний тягар податків і зборів падає на них, а здобуті т.ч. грошові кошти йдуть на вміст апарату класового пригноблення, на підтримку і збагачення панівних класів.
В докапіталістичних формаціях державні доходи і витрати мали головним чином натуральну форму. Праця рабів і вироблювані ними продукти служили засобом покриття більшої частини потреб рабовласницького держави. Важливим джерелом поповнення армії рабів і казни були військові грабежи і дань з підкорених народів. При феодалізмі вирішальним джерелом державних ресурсів стали праця кріпосних селян і вироблювані ними продукти. Із створенням централізованих держав і зростанням їх витрат з'явилася система регулярних загальнодержавних податків і мит, казна держави стала відділятися від особистих засобів глави держави, а самі засоби усе більш приймати грошову форму. Примусові збори і позики поступилися місцем державним позикам і централізованим випускам грошей в звернення (див. Позики державні ). У результаті склалася (у сучасному її розумінні) складна система Р. ф.
При капіталізмі в його домонополістичний період призначення Р. ф. зводилося головним чином до забезпечення матеріальних умов існування і функціонування держави. Витрати держави йшли на вміст його органів, армії і флоту, ведення воєн, колоніальні експедиції і виплати за державним боргом, на суспільні роботи, фінансування ж.-д.(железнодорожний) будівництва. Покривалися вони шляхом вилучення частини доходів в населення через податки, державні позики і паперово-грошову емісію. В період імперіалізму і особливо загальної кризи капіталізму роль Р. ф. у перерозподілі грошових коштів різко зросла (див. Бюджет державний, Державний кредит ).
Загострення протиріч імперіалізму, розвиток державного монополістичного капіталізму викликали колосальне збільшення державних витрат, податкового обкладення і державного боргу. Держава активно втручається в процес капіталістичного відтворення. Р. ф. широко використовуються для стимулювання і регулювання капіталістичної економіки. У зв'язку з цим роль їх в розподілі і перерозподілі національного доходу підвищується. У США і Великобританії доля національного доходу, що перерозподіляється через державний бюджет, зросла в 60-х рр. до 40%. Головною причиною зростання в імперіалістичних країнах державних витрат, податків і державного боргу є мілітаризація економіки, гонка озброєнь. Через систему Р. ф. відбувається перерозподіл доходів і накопичень на користь монополій і, перш за все, магнатів військово-промислових концернів, що збагачуються на військових постачаннях, прямих бюджетних субсидіях, відкритих і прихованих податкових) пільгах. Фінансова система капіталістичних держав знаходиться в стані глибокої кризи. Має місце величезне зростання військових витрат, хронічна дефіцитність державних бюджетів зростання державного боргу, податків, хронічна інфляція, непродуктивне марнування фінансових ресурсів.
В країнах, що завоювали після 2-ої світової війни 1939—45 політичну незалежність і що встали на дорогу боротьби за економічну самостійність, Р. ф. використовуються для проведення індустріалізації і аграрних перетворень, ліквідації наслідків колоніалізму в області освіти, охорони здоров'я, культури і так далі
При соціалізмі Р. ф. перетворюються на одне з найважливіших знарядь економічної і фінансової політики держави, здійснення соціалістичних перетворень. У СРСР в перехідний період від капіталізму до соціалізму Р. ф. використовувалися головним чином для проведення соціалістичної індустріалізації країни і колективізації сільського господарства, здійснення культурної революції і прискореного розвитку національних республік.
В СРСР і ін. соціалістичних країнах за рахунок Р. ф. забезпечуються фінансові потреби розширеного соціалістичного відтворення, підйом матеріального і культурного рівня життя народу, вміст органів державної влади, зміцнення обороноздатності країни. Р. ф. тісно пов'язані з матеріальним виробництвом. Вони включають загальнодержавні фінанси (державний бюджет, державне майнове, особисте і соціальне страхування) і фінанси державних підприємств і галузей господарства. Фінанси державних соціалістичних підприємств і галузей народного господарства служать вихідною базою Р. ф. і головним джерелом ресурсів фінансової системи, а державний бюджет — її ведучим і направляючою ланкою. У зв'язку з економічною реформою, що проводиться в СРСР з 1966, і розширенням господарської самостійності підприємств, підвищується питома вага в Р. ф. фінансів підприємств і галузей народного господарства. У 1966 із загальної маси прибули в 47 млрд. крб. залишалося у розпорядженні підприємств 11,9 млрд. крб. (або 25%), а за планом 1971 з 88,6 млрд. крб. прибули у них повинне залишитися 35,8 млрд. крб. (або 40%). Власні ресурси підприємств, що направляються на фінансування планових витрат, зросли з 33,5 млрд. в 1965 до 75,7 млрд. крб. за планом 1971. Як і раніше провідну роль в системі Р. ф. грає державний бюджет, який акумулює понад 50% національного доходу і зв'язує в єдиний цілий рух всіх фінансових ресурсів соціалістичного суспільства. З побудовою соціалізму і вступом СРСР в період будівництва комунізму Р. ф. використовуються для створення матеріально-технічної бази комунізму, вдосконалення соціалістичних виробничих стосунків, для усе більш повного задоволення постійно зростаючих матеріальних і духовних потреб трудящих, розвитку і зміцнення співпраці і взаємодопомоги соціалістичних держав.
Літ.: Фінанси капіталістичних держав, М., 1964; Фінанси держав, що розвиваються, М., 1965; Критика сучасних буржуазних теорій фінансів, грошей і кредиту [М., 1966]; Дьяченко Ст П., Радянські фінанси в першій фазі розвитку соціалістичної держави, М., 1947; 50 років радянських фінансів, М., 1967; Аллахвердян Д. А.. Фінанси соціалістичних держав, М., 1961; Фінанси СРСР, М., 1967.
