Державний апарат, система органів, що практично здійснюють державну владу і функції держави. У широкому сенсі Р. а. включає не лише власне органи державної влади, але і такі найважливіші знаряддя влади, як озброєні сили, розвідка, каральні і інші органи примусу. У тіснішому сенсі під Р. а. часто розуміється сукупність виконавських (адміністративних) органів влади, що виконують повсякденну роботу управління державою. У діяльності Р. а., його структурі, функціях і методах найконкретніше виявляється класова суть даної держави, його історична роль. Типові функції Р. а. експлуататорської держави — захист привілеїв і інтересів експлуататорських класів, збір податків, організація озброєних сил, вживання насильства проти революційних виступів трудящих. Для Р. а. імперіалістичних держав характерне зрощення з апаратом найбільших капіталістичних монополій і підпорядкування всього державного механізму забезпеченню інтересів цих монополій.
Соціалістичний Р. а. виникає в результаті революційного зламу апарату буржуазної держави і є принципово новим історичним типом Г.а. — апаратом достовірно народним як по своєму класовому складу, так і по своїх соціальних функціях. Головне місце в його діяльності займають завдання творчі організаційно-творчі: будівництво нової, соціалістичної економіки, досягнення найвищої продуктивності суспільної праці, всесторонній розвиток науки і культури, комуністичне виховання трудящих, створення умов для якнайповнішого задоволення їх матеріальних і культурних потреб. На соціалістичний Р. а. лягає завдання забезпечення оборони, зовнішній і внутрішній безпеці держави. Ст І. Ленін, характеризуючи принципово нову роль соціалістичного апарату в управлінні державою, вказував: «Зазвичай із словом “управління” зв'язують саме і перш за все діяльність переважно, або навіть чисто, політичну. Тим часом самі основи, сама суть Радянської влади, як і сама суть переходу від капіталістичного суспільства до соціалістичного, полягає в тому, що політичні завдання займають підлегле місце по відношенню до завдань економічних» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 36, с. 130).
Сов. Р. а. безпосередньо керує створенням матеріально-технічної бази комунізму, розвитком комуністичних суспільних стосунків, спираючись на досвід мас, планує розвиток народного господарства, управляє промисловими і з.-х.(сільськогосподарський) підприємствами, будівництвами, транспортом, банками, підприємствами торгівлі і побутового обслуговування населення, учбовими і науковими закладами і ін.
Відповідно до активною економічною роллю сов.(радянський) Р. а., переважаюче місце в його системі займають органи управління народним господарством. Планові, статистичні органи, господарські міністерства і відомства, господарські об'єднання і фірми, адміністрація виробничих підприємств.
Основу радянського Р. а. складають органи народного представництва — Ради депутатів трудящих, що здійснюють всю повноту державної влади, контроль над всіма без виключення державними установами знизу доверху.
Службовці Р. а. у СРСР, включаючи вищих посадових осіб, не стоять над суспільством і не представляють якої-небудь привілейованої касти: умови їх праці регулюються єдиним для робітників і службовців трудовим законодавством, а службові обов'язки і права регламентуються законом і положеннями про державних органах (див. Державна служба ). Нагляд і контроль за законністю дій Р. а. здійснюють органи прокуратури і народного контролю (див. Контроль народний ).
КПРС і Радянський уряд проявляють постійну турботу про вдосконалення Р. а. Програма КПРС відзначає велике значення діяльності Р. а., від якого багато в чому залежить правильне використання всіх ресурсів країни, своєчасний дозвіл питань культурно-побутового обслуговування трудящих. Програма визначає найважливіші напрями вдосконалення Р. а.: розширення прав республіканських і місцевих органів управління; підвищення самостійності і ініціативи організацій і підприємств; поширення принципу виборності і підзвітності перед представницькими органами і виборцями на всіх керівних працівників державних органів; розширення колегіальності в роботі Р. а.; підвищення відповідальності працівників Р. а. за доручену справу, зміцнення соціалістичної законності і державної дисципліни.
Літ.: Ленін Ст І., Держава і революція, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 33, с. 1—120; його ж, Чергові завдання Радянської влади, там же, т. 36, с. 165—208; його ж, Нарис правив про управління радянськими установами, там же, т. 37, с. 365—68; його ж, Про єдиний господарський план, там же, т. 42, с. 339—47; його ж, Як нам реорганізувати Рабкрін, там же, т. 45, с. 383—88; його ж, Краще менше, та краще, там же, т. 45, с. 389—406; Наукові основи державного управління в СРСР, М., 1968.
