Контроль народний, в СРСР система контролю, очолювана Комітетом народного контролю СРСР. До. н. здійснюється за роботою апарату радянського державного управління і його посадових облич, посадових осіб колгоспів і інших кооперативних і суспільних організацій у формі систематичної перевірки ходу виконання державних планів, правильності і економності витрачання трудових, матеріальних ресурсів і грошових коштів вдосконалення і здешевлення апарату управління, забезпечення дотримання державної дисципліни і законності.
Відповідно до Програми КПРС 1961 До. н. побудований на поєднанні державного контролю з суспільною інспекцією на місцях, тобто в діяльності його органів переплітаються державні і суспільні початки; поряд з штатним апаратом створюються нештатні відділи по галузях господарства, науки і культури, постійні і тимчасові комісії, в яких працюють громадські діячі; заходи суспільної дії (запобігання, обговорення матеріалів про провину на зборах колективів організацій трудящих, суспільних) поєднуються із заходами державної дії на порушників державної дисципліни (накладення грошового нарахування, усунення з посади і ін.).
Комітети До. н. створюються в союзних і автономних республіках, краях і областях, в автономних областях організовуються також окружні, міські і районні комітети, групи і пости народного контролю при сільських і селищних Радах депутатів трудящих, на підприємствах, в колгоспах, установах і військових частинах. По способах освіти, складі, формах і методах діяльності До. н. глибоко демократичний: наприклад, члени груп і постів обираються на зборах колективів трудящих, місцеві комітети До. н. утворюються на сесіях відповідних Рад депутатів трудящих. У органи До. н. обираються робітники, колгоспники, службовці, пенсіонери, хатні господарки; комуністи і безпартійні; представники громадських організацій — партійних, профспілкових, комсомольських і ін. Положення про органи народного контролю в СРСР затверджене Радою Міністрів СРСР в грудні 1968 (СП СРСР, 1969 № 1, ст. 2).
