Дендрологія (від дендро... і ...логия ), розділ ботаніки, що вивчає деревні рослини (дерева, чагарники і чагарнички), які є головною складовою частиною лісових біогеоценозов . Д. оформилася як самостійна дисципліна, виділившись з ін. розділів ботаніки (морфології, анатомії, фізіології, систематики, екології рослин і ін.).
Перші роботи по Д. з'явилися в середині 18 ст і обмежувалися характеристикою морфолого-систематічніх ознак рослин з вказівкою географічного поширення видів. До кінця 19 — початку 20 вв.(століття) велику роль в розвитку Д. зіграли ботаніки-систематики і лісоводи; це російські дослідники І. І. Лепехин, С. П. Крашенінников, А. Ф. Міддендорф, П. С. Паллас, До. І. Максимович, Е. Л. Регель, Я. С. Медведев, Р. ф. Морозів, а також німецькі ботаніки Л. Байснер і Я. Фітшен, американський флорист і систематик А. Редер, англійський ботанік Е. Сарджент і багато ін. У міру накопичення відомостей по Д. виникла необхідність в описі асортименту дерев і чагарників, дикорослих, культивованих або перспективних для культури, а також їх біології і екології, ареалів, способів культури, технічних властивостей деревини, стійкості проти хвороб і шкідників і у вказівці придатності для зеленого будівництва. Так, в СРСР були складені зведення «Дерева і чагарники СРСР», т. 1—7, 1949—65 (Ботанічний інститут АН(Академія наук) СРСР), в якій описано 2883 види, що виростають до СРСР, і 2177 видів завезених деревних і чагарникових порід, а також зведень регіонального масштабу: дендрофлори України, Білорусії, Кавказу, Киргизії, Казахстану Узбекистану, Середньої Азії, Далекого Сходу, Сахаліну і ін. Аналогічні роботи з'явилися і за кордоном: у Чехословакії, Польщі, Фінляндії, Болгарії і в ін. країнах. Надалі стали виходити монографії про пологи і види. Це було обумовлено розвитком загальної біології і особливо таких її розділів, як генетика, селекція і вчення про вигляд. У СРСР об'єм і вміст досліджень по Д. зумовив Ст Н. Сукачев, показавши (1928—33), що вони мають бути присвячені не лише морфолого-систематічному опису деревинно-чагарникових порід, але і внутрівидовій мінливості, географічному поширенню, історії становлення, розвитку і еволюції вигляду. Ці ідеї були відбиті в монографіях про модрини Європейської частини СРСР, Східного Сибіру і Далекого Сходу (Інститут лісу АН(Академія наук) СРСР), про сосну звичайною (лабораторія лісознавства АН(Академія наук) СРСР), по вербам (Московський університет) і багато ін. Аналогічні роботи ведуться і за кордоном (у США по сосні — Н. Т. Світів, в Югославії по буках — Ст Мішич). Були виявлені форми, коштовні в селекційному відношенні як для безпосереднього використання в лісорозведенні, так і для їх внутрі- і міжвидової гібридизація ; встановлені закономірності в структурі природних лісових популяцій, географічної мінливості і еволюції. Вивчення каріотипів деревних порід в межах вигляду стало необхідною ланкою в селекційній роботі (при віддаленій гібридизації, експериментальному мутагенезі, поліплоїдії ) і особливо при вивченні поширеною в природі гібридизації, що мимоволі йде (їли, сосни, модрини, берези і ін.). Вивчення морфології хромосом в різних видів і внутрівидових груп представляє інтерес для вирішення питань, що стосуються їх походження, міри відмінностей між ними, для розуміння еволюції каріотипів. До таких досліджень лише приступають учені різних країн (СРСР, Швеція, США). Вони є новим і важливим етапом в розвитку Д. Результати досліджень по Д. у СРСР обговорюються у Всесоюзному ботанічному суспільстві і суспільствах випробувачів природи. Щорічні симпозіуми проводяться Міжнародним суспільством лісових дослідницьких організацій (International Union of Forest Research Organization — IUFRO). Раз в 5 років проводяться міжнародні лісові конгреси. Роботи по Д. публікуються в періодичних виданнях СРСР: «Лісознавство» (з 1967); «Вісті Вищих учбових закладів. Лісовий журнал» (Архангельськ, з 1955); «Лісове господарство» (з 1948); «Ботанічний журнал» (з 1916) і ін., а також в «Доповідях АН(Академія наук) СРСР» (з 1933) і академій наук республік; у працях науково-дослідних інститутів, вузів, ботанічних садів. Видається міжнародний журнал «Silvae Genetica» (Fr./M., з 1951). У Швеції, Фінляндії, Франції, Великобританії, США, Японії і ін. видаються дендрологічні журнали і щорічники: «Bulletin de la société dendrologique de France» (P., з 1906); «Bois et forêts des tropiques» (P., з 1956); «Erdészeti Kutatások» (Bdpst, з 1954); «Allgemeine Forst- und holzwirtschaftliche Zeitung» (W., з 1890); «Sylwan» (Warsz., з 1820); «Гористий стопанство» (Софія, з 1945). У лісогосподарських і лісотехнічних вузах СРСР, лісових технікумах і технікумах зеленого будівництва Д. викладається як особливий курс. Ботанічні сади і дендрарії мають колекції живих дерев і чагарників, що представляють як місцеву, так і іноземця дендрофлору.
Літ.: Сукачев Ст Н., Лісові породи. Систематика, географія і фітосоціологія їх, ч. 1, М., 1928; Дендрологія з основами лісової геоботаніки, 2 видавництва, Л., 1938; Гроздов Би. Ст, Дендрологія, 2 видавництва, М. — Л., 1960; Диліс Н. Ст, Півстолітня дорога розвитку дендрології в СРСР, «Лісознавство», 1967 №6; Горобців Д. П., Дикорослі дерева і чагарники Далекого Сходу, Л., 1968; Handbuch der Nadelholzkunde, 3 Aufl., Ст, 1930; Rehder A., Manual of cultivated trees and shrubs hardy in North America, 2 ed., N. Y., 1940; Svoboda P., Lesni dřeviny а jejich porosty část 1, Praha, 1953; Jehličnaté. Praha, 1953; Mišić V., Varijabilitet i ekologija bukve u jugoslaviji, Beograd, 1957; Д'рвета і храсті в горите на Б'лгарія, Софія, 1959 (бібл.).
