Давність (юридичне), встановлений законом термін придбання речових прав (набувальницька Д.), захисту порушеного права (позовна Д.), а також термін, виділення якого за наявності передбачених законом умов усуває кримінальну відповідальність (Д. кримінального переслідування) або унеможливлює вживання призначеного покарання (Д. виконань звинувачувального вироку).
1) Набувальницька Д. (або Д. володіння) за законодавством деяких капіталістичних країн служить підставою придбання речових прав при дотриманні певних умов. Терміни набувальницької Д. встановлені: у англ.(англійський) праві — 12 років, у франц.(французький) праві — 10, 20 і 30 років (залежно від титулу володіння), в італ.(італійський) — 10 і 20 років. Радянське право не передбачає набувальницькою Д.
2) Позовна Д., тобто право звернутися до суду за захистом свого порушеного права, відома законодавству більшості держав. У СРСР застосовується у відносинах між соціалістичними організаціями і між громадянами (див. Основи цивільного законодавства СРСР, 1961, ст. ст.(старий стиль) 16—17, ГК(Цивільний кодекс) РРФСР, ст. ст.(старий стиль) 78—91 і ін.).
Законодавством Союзу РСР встановлені загальні терміни позовної Д.: 3 роки — по позовам громадян і до громадян; 1 рік — по позовах державних організацій, колгоспів і інших кооперативних і суспільств, організацій один до одного. Скорочені терміни позовної Д. (відповідно менше 3 років і 1 року) передбачені для окремих видів вимог, витікаючих із стосунків, регулювання яких віднесене до ведення Союзу РСР. У ряді випадків ці терміни вказані в ГК(Цивільний кодекс) союзних республік. Наприклад, 6-місячні терміни Д. застосовуються по позовах: про стягнення неустойки (штрафу, пені); про недоліки проданих речей; про постачання продукції неналежної якості або некомплектної продукції; про недоліки виконаною за договором підряду роботи; перевізника до відправників, одержувачів або до пасажирів (для вимог до перевізника термін позовної Д. — 2 місяці). Не допускається скорочення або подовження термінів Д. за угодою сторін.
Перебіг терміну позовної Д. починається з дня виникнення права на позов, т. е., коли особа взнала або повинно було дізнатися про порушення свого права. В деяких випадках виникнення права на позов закон приурочує до моменту встановлення факту порушення права (наприклад, з моменту встановлення покупцем в належному порядку недоліків або некомплектності продукції).
Перебіг терміну позовної Д. припиняється: якщо пред'явленню позову перешкодила непереборна сила ; в силу мораторію ; якщо позивач або відповідач знаходяться у складі Озброєних Сил СРСР, перекладених на військове положення (якщо вказані вище обставини виникли або продовжували існувати в останніх 6 місяців перебігу терміну Д., а якщо цей термін менше 6 місяців — протягом терміну Д.). З дня припинення цих обставин перебіг терміну Д. продовжується, частина терміну, що при цьому залишилася, подовжується до 6 місяців, а якщо термін позовної Д. був менше 6 місяців — до повного терміну Д.
Перебіг терміну Д. уривається пред'явленням позову в установленому порядку. По спорах, в яких хоч би однією із сторін є громадянин, перебіг терміну уривається також здійсненням боржником дій, що свідчать про визнання ним боргу (наприклад письмова заява про це). Після перерви перебіг терміну позовної Д. починається знову (час, минулий до перерви, не зараховується в новий термін). Позов береться до розгляду судом, арбітражем або третейським судом незалежно від того, чи витік термін Д., а потім виноситься ухвала про відмову в позові у зв'язку із закінченням цього терміну. Суд, арбітраж або третейський суд має право відновити термін Д., якщо визнають причину його пропуску шанобливої. Припинені, перервані і відновлені можуть бути не лише загальні, але і скорочені терміни позовної Д. (якщо немає спеціальної заборони в законі).
Якщо боржник виконав свої обов'язки після закінчення Д., він не має права вимагати виконане назад.
Позовна Д. не поширюється на вимоги: витікаючі з порушення особистих немайнових прав, окрім випадків, передбачених законом; державних організацій — про повернення державного майна з незаконного володіння колгоспів, інших кооперативних і суспільних організацій або громадян, і ін.
В законодавстві зарубіжних держав також, як правило, встановлюються загальні терміни позовної Д. (у Франції, Італії — 10 років, у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) — 30 років і т. д.), а також скорочені терміни по деяких видах договорів.
М. П. Ринг.
3) Д. у кримінальному праві. Радянське кримінальне законодавство передбачає два види Д.: Д. кримінального переслідування і Д. виконань звинувачувального вироку (Основи кримінального законодавства СРСР 1958, ст. ст.(старий стиль) 41—42, УК(Кримінальний кодекс) РРФСР, ст. ст.(старий стиль) 48—49). Терміни Д. залежать від тягаря досконалого злочину або призначеного покарання. Для звільнення від відповідальності або від покарання, окрім закінчення встановленого терміну Д., потрібний дотримання наступних умов: щоб протягом цього терміну винен не скоїв нового злочину, за який може бути призначене покарання у вигляді позбавлення свободи на термін понад 2 роки (а при Д. виконань вироку — не менше 1 року), заслання і висилки на термін не менше 3 років, і щоб винен не ховався від слідства і суду. Граничний термін Д. — 15 років. Питання про вживання Д. до особи, що скоїла злочин, за який згідно із законом може бути призначена страта, або в відношенні засудженого до страти Д. вирішується судом і, якщо суд знайде можливим застосувати Д., страта замінюється позбавленням волі.
Положення Радянського закону о Д. не поширюються на військових злочинців . Міжнародне право також встановлює непридатність Д. до військових злочинів і злочинів проти людства.
У Радянському кримінальному праві терміни Д. кримінального переслідування складають від 1 до 10 років. Після закінчення терміну винен не може притягуватися до кримінальної відповідальності, а якщо кримінальна справа проти нього збуджена, воно підлягає припиненню.
Д. виконань вироку означає, що вирок не виконується, якщо він не був приведений у виконання у встановлені законом терміни (від 3 до 10 років), вважаючи з дня вступу вироку до законної силу.
Перебіг термінів Д. уривається, якщо звинувачений або засуджений зробить до виділення термінів Д. новий злочин, а також якщо засуджений відхилився від відбуття покарання (але і в цьому випадку він не може бути притягнений до відбуття покарання, якщо з часу виголошення вироку прошло 15 років і Д. не була перервана скоєнням нового злочину). Перебіг терміну Д. припиняється, якщо обвинувачений сховається від слідства або суду (у цих випадках перебіг Д. поновлюється з моменту його затримання або явки з повинною ).
В кримінальному праві більшості буржуазних держав також встановлені терміни Д. Наприклад, в Австрії термін Д. кримінального переслідування — до 20 років, для виконання покарання Д. не застосовується; у США терміни Д. регламентуються кримінальним законодавством окремих штатів, Д. застосовується дуже обмежено; у Фінляндії терміни Д. і пов'язані з цим питання кримінального переслідування — до 20 років, виконання покарання — до 30 років; у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) за законом 1969 граничний термін встановлений в 30 років (окрім злочинів геноциду, до яких Д. не застосовується); у Японії граничний термін Д. виконань покарання — 30 років.
