Мораторій (від латів.(латинський) moratorius — що уповільнює, відстрочує), відстрочення виконання зобов'язань, що встановлюється урядом на певний термін або до закінчення яких-небудь надзвичайних подій (наприклад, війни, стихійних лих). Поширюється на всі зобов'язання (загальний М.) або лише на деяких їх види, або на окремі категорії боржників.
В СРСР М. може бути встановлений постановою Ради Міністрів СРСР або союзної республіки. Сов. цивільне право розглядає М. як підстава припинення терміну позовної давності (ГК РРФСР, ст. 85). У СРСР загальний М. ніколи не оголошувався. Під час Великої Вітчизняної війни 1941—45 був оголошений М. лише по окремих зобов'язаннях.
В буржуазних країнах уряду прибігають к М. в період економічних криз; як правило, М. поширюють на операції банків по зовнішнім позикам. Особлива форма М. — банківський М., при якому по розпорядженню уряду закриваються на деякий час кредитні установи. Характерний для сучасної валютно-фінансової кризи: наприклад, девальвація американського долара в 1971—73 супроводилася неодноразовим закриттям головних валютних ринків Західної Європи в Японії.
