Індукція (греч. hypothesis — підстава, припущення, від hypó — під, внизу і thésis — положення), те, що лежить в основі, — причина або суть. Наприклад, «атоми» Демокріта, «ідеї» Платона, «перводвігатель» Арістотеля. У сучасному слововживанні Р. — виражене у формі думки (або думок) припущення або передбачення чого-небудь: наприклад, «передбачення природи» у формулюванні природничонаукових законів. При цьому первинний сенс терміну «Г.» увійшов до вмісту поняття «Наукова Г.», що виражає гадану думку про закономірний (або причинною) зв'язок явищ. По вираженню І. Канта, Р. — це не мрія, а думка про дійсне положення речей, вироблене під строгим наглядом розуму. Будучи одним із способів пояснення фактів і спостережень — дослідних даних, Р. найчастіше створюються за правилом: «те, що ми хочемо пояснити, аналогічно тому, що ми вже знаємо». Будь-яка наукова Р. починається з пізнавального питання. Наприклад, «Якщо небесні тіла підкоряються закону вільного падіння, то яким чином можливий рух планет?". Питання виражає потреба пізнання — перейти від незнання до знання, і виникає тоді, коли для відповіді на нього вже є деякі дані — факти, допоміжні теорії або Р. і ін. У цьому сенсі наукова Р. по своїй гносеологічній ролі є сполучною ланкою між «знанням» і «незнанням» (звідси роль Р. в процесах наукового відкриття), а по своїй логічній ролі — «формою розвитку природознавства, оскільки воно мислить...» (Енгельс Ф., див.(дивися) Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 20, с. 555). Характеристика Р. як основної форми уявного освоєння світу відображає не лише роль Р. в природознавстві, але в рівній мірі і її роль в суспільних науках. Прикладом може служити висунутій К. Марксом Р. матеріалізму в соціології, яка, за словами Леніна, вперше звела соціологію на міру науки (див. Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 1, с. 136—37, 139—40).
Для того, щоб бути науковою, Р. повинна задовольняти наступним вимогам. 1-а вимога: наукова Р. має бути (хоч би в принципі) такою, що перевіряється, тобто следствія, виведені з неї шляхом логічної дедукції, повинні піддаватися дослідній перевірці і відповідати (або задовольняти) результатам дослідів, спостережень, наявному фактичному матеріалу і т.д. Звідси — тенденція науки додавати науковою Р. точне логічне (математичну) формулювання, що забезпечує включення Р. як загальний принцип в дедуктивну систему з подальшим порівнянням результатів дедукції з результатами спостережень і експериментів. Чисто логічний «скелет» процедури введення Р. в (дедуктивне) доказ і їх виключення дається, наприклад, правилами т.з. природного логічного виводу (див. Логіка ). Техніка методів підтвердження Р., зокрема її вірогідність при даному рівні знання, досліджується в індуктивній і імовірнісній логіці (див. Індукція ), в теорії статистичних рішень, 2-у вимогу: Р. повинна володіти достатньою спільністю і силою, що передбачає, тобто пояснювати не лише ті явища, з розгляду яких вона виникла, але і всі пов'язані з ними явища. Крім того, вона повинна служити основою для виведення висновків про невідомі ще явища (властивість, характерна, зокрема, для т.з. математичних Р.). 3-а вимога: Р. не має бути логічно суперечливою. З суперечливої Р. по правилах логіки можна вивести будь-які следствія, як що перевіряються в сенсі 1-го вимоги, так і їх заперечення. Суперечлива Р. свідомо позбавлена пізнавальної цінності, 1-і і 2-і вимоги відрізняють наукові Р. від т.з. робітників Р., розрахованих лише на «умовне пояснення» даного явища і не претендуючих на відображення «дійсного стану речей». Робітники Р. часто використовуються як проміжні ланки в наукових побудовах завдяки їх дидактичній цінності.
Літ.: Навіль Е., Логіка гіпотези СП(Збори постанов) Би, 1882; Джевонс С., Основи науки, СП(Збори постанов) Би, 1881, гл.(глав) 23; Асмус Ст Ф., Гіпотеза, в кн.: Логіка, М., 1956; Ковалів І. Ст, Про математичну гіпотезу, «Питання філософії», 1962 № 10; Пойа Д., Математика і правдоподібні міркування, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1957; Копнін П. Ст, Гіпотеза і пізнання дійсності, До., 1962; Новоселів М. М., До питання про коректне вживання імовірнісних методів при аналізі розумових завдань, «Питання психології», 1963 № 2; Вількєєв Д. Ст, Роль гіпотези у вченні, «Радянська педагогіка», 1967 № 6; Баженов Л. Би., Сучасна наукова гіпотеза, в кн.: Матеріалістична діалектика н методи природних наук, М., 1968.
