Гуни (греч. Hunnoi, лат.(латинський) Chunni, Hunni), кочовий народ, що склався в 2— 4 вв.(століття) у Пріуралье з тюркоязичних хунну, що прикочували в 2 ст з Центральної Азії, і місцевих угров і сарматів. До 70-м-коду рр. 4 ст відноситься початок масового пересування Р. на З., що дало поштовх т.з. Великому переселенню народів . Підкоривши аланов Північного Кавказу, Р. на чолі з вождем Баламбером перейшли Дон, розгромили (375) готовий в Північному причорномор'ї, підпорядкувавши велику частину остготов і змусивши вестготів відступити до Фракию. У 394—395 Р., пройшовши через Кавказ спустошили Сирію і Каппадокию, потім, влаштувавшись в Паннонії, робили набіги на Східну Римську імперію (по відношенню до Західної Римської імперії до середини 5 ст виступали як союзники в боротьбі проти німецьких племен). Найбільшого територіального розширення і потужності союз гуна племен (у який, окрім Р., входили підкорені ними остготи, герули, гепіди, а також деякі інші німецькі і ненімецькі племена) досяг при Аттілі (правив в 434—453). Суспільний устрій Р. і при Аттілі не вийшов із стадії військової демократії (хоча у них зростала майнова нерівність, широке поширення отримало рабство, влада вождя перетворилася на спадкову). Р. залишалися кочівниками. Підкорені племена вони обкладали данню і змушували брати участь у військових походах. У 451 Р. (з їх союзниками) вторглися під буттям на чолі Аттіли в Галію, але на Каталаунських полях були розбиті римлянами, вестготами і франками. Після смерті Аттіли (453) серед Р. виникли розбрати, чим скористалися гепіди, що очолили повстання німецьких племен проти іга гуна. У битві при р. Недао (455, в Паннонії) Р. були розбиті і пішли в причорномор'ї, їх союз розпався. Спроби Р. прорватися на Балканський півострів в 469 потерпіли невдачу. Поступово Р. зникають як народ, хоча їх ім'я ще довго зустрічається як загальне найменування кочівників причорномор'я.
Літ.: Іноземців До. А., Хунну і гуни, Л., 1926; Бернштам А. Н., Нарис історії гунів, Л., 1951: Thompson Е. A., A history of Attila and the Huns, Oxf., 1948: Althe''im F., Geschichte der Hunnen, Bd 1—4, Ст,1959— 62; Moravcsik Gyula, Byzantinoturcica, Ст, 1958 (Berliner Byzantinistische Arbeiten, Bd 11) (бібліографія по Р.).
