Гро (Gros) Антуан (16.3.1771, Париж, — 26.6.1835, там же), французький живописець. Син художника-мініатюриста. Вчився в Парижі в Ж.Л. Давіда (з 1785) і в Королівській академії живопису і скульптури (1787). У 1793—1801 працював в Італії. Духом патетичної героїки овіяні зображення Наполеона в ранніх роботах Р. і ряд його батальних картин («Битва при Назареті», 1801, Музей витончених мистецтв, Нант; «Наполеон в госпіталі чумних в Яффі», 1803—04, «Битва при Ейлау», 1808, — обидві в Луврі, Париж), які приголомшували сучасників життєвою виразністю. Яскраву патетику вносив Р. і в парадний портрет («Полковник Ф. Фурнье-Сарловез», 1812, Лувр). Ці роботи вели до руйнування канонів класицизму і зробили вплив на романтиків Т. Жеріко і Е. Делакруа . Проте положення офіційного живописця Наполеона I штовхало Р. на дорогу помилкового пафосу, влесливої ідеалізації і безпринципності. У роки Реставрації він перейшов до вихваляння Бурбонів. Писав також картини на античні і середньовічні сюжети.
Літ.: Escholier До., Gros. Ses amis, ses éléves, P., 1936.
