Гроші паперові, номінальні знаки вартості, що випускаються державою для покриття своїх витрат і що мають примусовий курс. На відміну від кредитних грошей — банкнот (див. Банківські квитки ), які також є паперовими знаками вартості, Д. би. виникли безпосередньо з металевого звернення. У міру стирання монет їх реальний вміст перестає відповідати номіналу, тобто позначеній на них вазі металу. З переходом до золотого звернення мідні і срібні гроші стають розмінною монетою (див. Білонная монета ), металевий вміст якої довільно встановлюється законом.
Надмірний випуск Д. би. (особливо в період воєн) приводить до переповнювання ними каналів звернення, а тому до їх знецінення. Набирає чинності закон реальній вартості грошових знаків (див. Грошове звернення ). Яких би масштабів не досягла емісія (випуск) Д. би., їх реальна вартість відповідатиме тій кількості дійсних грошей, яке необхідне для звернення. Тому чим більше випускається Д. би., тим (за інших незмінних умов) менше їх реальна вартість.
Державна влада стала удаватися до випуску Д. би. у Північній Америці ще в кінці 17 ст, тобто раніше, ніж в Європі. В період боротьби за незалежність емісія Д. би. під найменуванням «континентальні гроші» привела до майже повного їх знецінення. У донесенні командувача армією Дж. Вашингтона конгресу говорилося, що за віз грошей навряд чи можна було купити віз провіанту. У Європі вперше випуск Д. би. досяг великих розмірів в період Великої французької революції, коли емісія таких грошей під найменуванням «асигнують» зросла з 120 млн. ліврів (перед революцією) до 45,6 млрд. ліврів (у 1796), а їх реальна цінність впала до 0,5% номінала. Цей досвід паперово-грошового звернення мав велике значення для теорії і політики грошового звернення, т.к. в йому чітко виявилися специфічні закономірності паперово-грошового звернення, згубні наслідки інфляція грошей для народного господарства і пов'язане з нею різке загострення антагоністичних протиріч між масами трудящих і класом експлуататорів. Замість прямого випуску Д. би. власті незрідка використовували емісію банкнот, які перетворювалися на Д. би. Так, уряд Великобританії у зв'язку з великими витратами під час війни 1793—1815 проти Франції прібегло до здобуття позик в приватного емісійного Англійського банку і до випуску не покритих золотом банкнот. Оскільки це загрожувало банку банкротством, був виданий «Рестрікционний акт», тимчасово звільняючий банк від зобов'язання розміну своїх банкнот на золото. Тим самим останні перетворилися по суті на Д. би., хоча формою залишалися банкнотамі. Надалі такого роду трансформація банкнот в Д. би. стала широко застосовуватися як замаскований метод паперово-грошової емісії.
До емісії Д. би. у прямій і прихованою формах прибігали ще до 1-ої світової війни 1914—18 Німеччина, Австро-Угорщина, Італія і ін. країни. У Росії вперше Д. би. були випущені на 1 млн. рублів при Катерині II (1769) під найменуванням «асигнації». У 1769—75 уряд Росії користувалося випуском асигнацій для фінансування війни з Туреччиною. Пізніше, у зв'язку з війною проти Наполеона вироблялися крупні випуски асигнацій, емісія яких з 212 млн. рублів (у 1800) зросла до 836 млн. рублів (у 1817). І в подальшому царський уряд удавався до емісії Д. би.
В епоху імперіалізму і загальної кризи капіталізму випуск Д. би. почастішав і прийняв надмірні масштаби, оскільки вони використовуються для фінансування колосальних витрат в цілях підготовки, ведення і ліквідації наслідків світових воєн. Після закінчення 1-ої світової війни випуск Д. би., особливо в переможених країнах, значно посилився. Наприклад, Німеччина в 1922—23 пережила інфляцію Д. би. астрономічних масштабів (так звану гіперінфляцію): кількість Д. би. зросло в ній з 50 млрд. марок (1919) до 496 585 000 000 млрд. марок (1922), а індекс оптових цін за ці роки піднявся з 415 (1913 = 100) до 16 620 000 000. Німецька марка перетворилася на нічого клаптик паперу, що не стоїть. Ця гіперінфляція украй загострила міжнародні і внутрікласові протиріччя в Германії і сприяла (так само, як і в Росії) наростанню революційної ситуації. У цих умовах міжнародний фінансовий капітал визнав необхідним надати термінову допомогу Німеччині, щоб ліквідовувати хаос, створений в економіці і фінансах Німеччини і ін. країн надмірною емісією Д. би. (див. Дауеса план ). Випуск Д. би. використовувався в період 2-ої світової війни 1939—45 і в перші роки після її закінчення, внаслідок чого знецінилися валюти багатьох країн (у тому числі імперіалістичних держав), а в деяких країнах (Китай, Греція і ін.) емісія Д. би. досягла масштабів гіперінфляції.
В умовах краху колоніальної системи емісія Д. би. використовується в значних розмірах для фінансування витрат, потрібних для ведення антиімперіалістичних національно-визвольних воєн, створення незалежної економіки в колоніальних країнах і для потреб їх подальшого розвитку.
В соціалістичних країнах соціально-економічний характер Д. би. корінним чином змінюється. Державу робочого класу використовує випуск Д. би. для здійснення соціалістичних перетворень у сфері виробництва і звернення (див. Гроші ). Радянська держава до емісії Д. би. у великих розмірах прибігало в умовах Громадянської війни 1918—20. Але в роки Великої Вітчизняної війни 1941—45 проти німецького фашизму, не дивлячись на безпрецедентні в світовій історії витрати і втрати, випуск Д. би. вироблявся у відносно невеликих розмірах: до кінця війни грошова маса в обігу збільшилася в 3,8 разу, причому незабаром же після закінчення війни (1947) паперово-грошове звернення було нормалізоване. До емісії Д. би. тимчасово прибігали і ін. країни соціалізму, але потім в результаті грошових реформ ними були прийняті заходи до впорядкування грошового звернення (див. Грошові реформи ).
