Грошове звернення, процес безперервного руху грошей як засіб звернення і платежу. Здійснюється в рамках грошових систем кожної країни. Процес звернення розриває індивідуальні і локальні кордони безпосереднього обміну продуктами, розвивається «... цілий круг суспільних зв'язків, які знаходяться поза контролем дійових осіб...» (Маркс До., див.(дивися) К. Маркс і Ф. Енгельс, Соч., 2 видавництва, т. 23, с. 123). Тому в умовах простого товарного виробництва з самого метаморфоза Т — Д — Т (товар — гроші — товар) витікає можливість розриву актів продажу і купівлі Т — Д і Д — Т (продаж без купівлі), тобто можливість криз надвиробництва. На основі простого Д. о. розвивається звернення грошей як капіталу по формулі Д — Т — Д. Прі капіталізмі Д. о. обслуговує, окрім процесу обміну звичайних товарів, також і обмін особливого товару — робочої сили — на предмети вжитку (необхідні для існування робітників) як умови її розширеного відтворення. Ця сфера Д. о. і додає специфічно капіталістичний характер всьому процесу Д. о.
У сфері Д. о. діє ряд економічних законів: кількості необхідних для звернення грошей (К н ), яка визначається відомою формулою Маркса: сума цін товарів / число зворотів однойменних грошових одиниць = масі грошей (див. там же, с. 130); реальній (міновий) вартості грошових знаків: при даній величині К н ця вартість назад пропорційна кількості випущених в звернення грошових знаків; банкнотного звернення: умови випуску в звернення грошових знаків містять в собі умови їх зворотного припливу до банку-емітента. Маркс вважав, що закон К н має загальне значення, тобто діє у всіх суспільних формаціях, де існує товарне виробництво і Д. о. Це відноситься і до інших законів Д. о.
В умовах соціалістичної системи господарства Д. о. обслуговує в основному процес планомірного розподілу предметів вжитку по праці через механізм торгівлі (державною і кооперативною), а також процес товарного звернення між соціалістичними підприємствами, отже, набуває якісно нового вмісту. Форма Д — Т — Д при соціалізмі виражає планомірно регульований державою процес створення соціалістичними підприємствами чистого доходу і його реалізації через механізм оптової і роздрібної торгівлі. Вся сукупність стосунків, що виражаються товарним і Д. о. при соціалізмі, знаходиться під контролем «дійових осіб» і їх загальнодержавних органів, тоді як в досоциалістічеськом товарному господарстві кругообіг грошей «... не піддаються жодному контролю, виміру і обчисленню... Гроші виходять з нескінченно різних крапок... у ще меншій мірі грошове звернення представляє такий рух, який випромінюється з одного центру до всіх точок периферії і зі всіх крапок останньою повертається до того ж центру» (Маркс До., там же, т. 13, с. 85). У соціалістичному суспільстві організований товарообіг створює необхідні умови для централізації грошових потоків: тут Д. о. дійсно представляє такий рух, який виходить з одного центру до всіх пунктів периферії і зі всіх пунктів останньої повертається до того ж центру. На цій основі організовано планерування грошових потоків в народному господарстві СРСР.
Закони Д. о. зберігають силу в умовах соціалістичної економіки, де їх використовують на користь всього суспільства в процесі народно-господарського планерування. У цьому корінна відмінність характеру їх дії при соціалізмі і в досоциалістічеських формаціях. Планерування грошових потоків і загальнодержавний контроль за виконанням планів як в цілому по країні, так і по окремих республіках, областях, районам є тією специфічною формою, в якій здійснюється дія законів Д. о. при соціалізмі. Закони Д. о. тісно пов'язані зі всіма іншими економічними законами соціалізму і мають важливе значення для забезпечення їх нормальної дії. Наприклад, лише при стійкості грошей може бути забезпечений зростання реальної заробітної плати робочих доходів колгоспників, що служать і грошових, без чого не може бути ефективною система матеріального стимулювання підвищення продуктивності праці, безперервного зростання виробництва і соціалістичного накопичення. В той же час облік вимог закону розподілу по праці необхідний для забезпечення пропорційності між зростанням продукції і зростанням фондів заробітної плати, чому залежить динаміка товарної і грошової маси в обігу (див. також Гроші, Грошові реформи, Гроші паперові ).
