Гроций, Гуго де Гроот (Giotius, Hugo de Groot) (10.4.1583, Делфт, — 28.8.1645, Росток), голландський юрист, соціолог і державний діяч. Один із засновників теорії природного права і науки міжнародного права. У 1619 за участь в політичній боротьбі був засуджений до довічного висновку, в 1621 біг до Франції, потім, переслідуваний А. Ж. Рішельє оселився в Швеції. Перша крупна робота Р. «Вільне море» («Mare liberum», 1609) захищала принцип свободи Морея, що відповідало інтересам Голландії, крупною морською державою, що стала у той час, і Англії, що стикалася з домаганнями, і Іспанії на панування в океані. Робота Р. «Про право війни і світу» (1625) присвячена проблемам міжнародного права, але в ній Р. розглядає і загальні питання держави і права. Р. ділить право на «природне» і «людське» вкладаючи в ці поняття інший вміст, чим античні і середньовічні мислителі. По Р., природне право достеменне само по собі і тому існує незалежно від волі божої; в ході виконання його принципів (утримується від посягань на чужу власність, дотримання договорів, покарання за злочини) складається право «людське».
Держава виникає, по Р., з «общежітельной природи людини», його виникненню передує т.з. суспільний договір (див. Суспільний договір, Природне право ). Хоча Р. і говорить про бога як творця всього сущого, теорії його носили очевидний антиклерикальний характер. Папська курія внесла книгу Р. до числа заборонених.
Концепція міжнародного права Р. витікає із загальних принципів його теорії. Її основні положення наступні: договори між державами повинні замінити владу папи римського, вони дотримуватимуться через природний закон; мають бути заборонені несправедливі війни, що порушують чиє-небудь право; воюючі сторони будуть зобов'язані утримуватися від винищування ворожої власності і несправедливих жорстокостей по відношенню до цивільного населення. Р. пропонував також заснувати постійний орган для вирішення суперечок між державами, який володів би ефективними засобами примусу. Теорія Р. створювала основу для критики позитивного права з позицій природного, що кінець кінцем служило скиненню феодалізму. Його учення свідчить про зародження т.з. юридичного світогляду ; по словах Ф. Енгельса, воно «...било теологічним світоглядом, якому додали світський характер» («Юридичний соціалізм», див.(дивися) Маркс До. і Енгельс. Ф., Соч., 2 видавництва, т. 21, с. 496).
Соч.: Про право війни і світу, пер.(переведення) з латів.(латинський), кн. 1—3, М., 1956.
Літ.: Історія політичних учень, М., 1965, с. 215—18.
