Рішельє (Richelieu) Арман Жан дю Плесси (Du Plessis)(5.9.1585, Париж, — 4.12.1642, там же), французький державний діяч, кардинал (з 1622). У 1642 возглавіл королівська рада, ставши фактичним правителем Франції. Прагнучи до зміцнення абсолютизму, Р. відняв у гугенотів (що фактично утворили державу в державі) Ла-Рошель (1628) і південні фортеці (1629) і позбавив їх політичних прав, наданих Нантським едиктом 1598, але зберіг свободу віросповідання і деякі привілеї буржуазії гугенота («Едикт милості», 1629). У 1632 подавив феодальний заколот в Лангедоке і стратив губернатора герцога Монморанси. По розпорядженню Р. були зірвані дворянські замки (окрім пограничних). Підсилив контроль над губернаторами провінцій і сильно обмежив права провінційних штатів, парламентів, рахункових палат, передавши управління інтендантам провінцій . В зовнішній політиці головним завданням вважав боротьбу з Габсбургамі, з якими спочатку вів «приховану» війну, підтримуючи їх ворогів (німецьких протестантських князів, Голландію, Данію, Швецію). У 1635 залучив Францію в Тридцятирічну війну 1618—1648 . Перемогам Франції сприяли створення при Р. військового флоту і реорганізація армії. В області економіки Р. проводив політику меркантилізму, розширив французьку колонізацію Канади, активізував діяльність французьких торгівельних компаній на Антільських островах, в Сан-Домінго, Сенегалі, на Мадагаскарі. Для зміцнення абсолютизму і розширення зовнішньої політики Р. підсилив податковий гніт і жорстоко пригнічував викликані їм народні рухи (багаточисельні міські повстання 20—40-х рр., повстання кроканов 1624, 1636—37, повстання «босоногих» 1639).
В своєму «Політичному заповіті» Р. виклав основні принципи політики французького абсолютизму.
Р. сприяв розвитку французького класицизму в області літератури і мистецтва. Заснував Французьку академію .
Соч . : Maximes d''état..., P., 1880; Mémoires, t. 1—10, P., 1908—31; Testament politique [7 éd. L P., 1947.
Літ . : Люблінська А. Д., Франція в нач. XVII ст, Л., 1959; її ж. Французький абсолютизм в першій третині XVII ст, М. — Л., 1965; Hanotaux G., Histoire du cardinal de Richelieu, t. 1—6, P. [1932—1947]; Hauser H., La pensée eti''action économique du cardinal de Richelieu, P., 1944; Saint-auiaire A. F. de, Richelieu, [2 éd.], P., 1960; Methivier H., Le siècle de Louis XIII, P., 1964; Burckhardt C. J., Richelieu, Bern [1971].
