Крокани (croquants), учасники ряду антифеодальних селянських рухів кінця 16 — 1-ої половини 17 вв.(століття) у Франції. Отримали назву від гасла «На гризунів» — «Aux croquants» (такі повсталі називали дворянство, духівництво, королівських чиновників, відкупників), а можливо, і від округу Крок (провінція Марш), де в січні 1592 почався рух. Повстання були направлені проти зростання податкового гніту і сеньйоріальних поборів. У 1594—96 рух До. охопило провінції Перігор, Керси, Лімузен, Сентонж, Пуату і ін. У деяких районах До. підтримала міська біднота. Уряду удалося подавити рух до 1598; проте король Генріх IV вимушений був провести ряд реформ: був понижений прямий податок, заборонена конфіскація інвентаря селян за борги. Нова хвиля повстань прокотилася в 20—40-і рр. 17 ст Найбільший розмах мали повстання в Керси в 1624 і в південно-західних провінціях в 1636—37. Центром останнього повстання став Перігор, де селяни за допомогою міського плебейства зайняли рр. Еме, Сент-Фуа, Бержерак. У 1643 знов спалахнуло повстання До. на півдні Франції, з центром в Руерге.
Повсталі захопили Вільфранш. Осенью 1643 рух, пригнічений на півдні, перекинувся в Ангумуа, Пуату і ін. західні провінції; було розгромлено в 1645. Повстання До. 17 ст, подібно до ін. народним рухам цього періоду, були проявом антифеодальної народної опозиції абсолютизму напередодні Фронди .
Літ.: Поршнев Би. Ф., Народні повстання у Франції перед фрондою (1623—1648), М., 1948; Лесохина Е. І., Рух кроканов (1592—1598 рр.), в сб.(збірка): Середні століття. ст 6, М., 1955.
