Гисто-гематічеськие бар'єри , гемато-паренхіматозні, тканинні, гістиоцитарні бар'єри, механізми, регулюючі обмін між загальним внутрішнім середовищем організму — кров'ю і безпосередньо живильним середовищем органів і тканин, — тканинною, або позаклітинною, рідиною. Анатомічна основа Г.-г. би. — ендотелій капілярів і прекапілляров. Термін «Г.-г. б.» введений сов.(радянський) фізіологом Л. С. Штерн (1929). Г.-г. би. виконують також захисну функцію перешкоджаючи переходу з крові в тканині і з тканин в кров шкідливих і чужорідних речовин. Цим пояснюється як нерівномірний розподіл багатьох речовин в організмі, так і відсутність ефекту при лікуванні деякими лікарськими препаратами. Пристосовність Г.-г. би. до умов зовнішнього і внутрішнього середовища є одним з найважливіших умов підтримки постійності внутрішнього середовища (гомеостазу ), стійкості фізіологічних функцій, оберігання від інфекцій, інтоксикацій і т.п. Див. також Бар'єрна функція, Гемато-енцефалічеський бар'єр .
Літ.: Штерн Л. С., Безпосереднє живильне середовище органів і тканин. Фізіологічні механізми, що визначають її склад і властивості. Вибрані праці, М. 1960; Фізіологія і патологія гисто-гематічеських бар'єрів, М., 1968.
