Гемато-енцефалічеський бар'єр (від гемато... і греч.(грецький) enkephalos — мозок), фізіологічний механізм, регулюючий обмін речовин між кров'ю, спинномозковою рідиною і мозком. Поняття Г.-э. би. введено радянським фізіологом Л. С. Штерн і швейцарським ученим Р. Готье в 1921. Подібно до інших гисто-гематічеським бар'єрам, Г.-э. би. здійснює також захисні функції, перешкоджаючи проникненню в центр, нервову систему деяких чужорідних речовин, введених в кров, або продуктів порушеного обміну речовин, що утворилися в самому організмі. Від проникності Г.-э. би. у напрямі кров ® мозок і мозок ® кров для різних речовин залежить в значній мірі стан нервових клітин головного і спинного мозку, особливо чутливих навіть до невеликих коливань складу і физико-хімічних властивостей довкілля. Уявлення про Г.-э. би. як єдиному механізмі передивляється. Встановлено, що в мозку діє складна багатообразна система специфічних утворень, анатомічні, фізіологічні, фізіко-химеськие і біохимеськие особливості яких забезпечують їх бар'єрні властивості. Через різні ділянки Г.-э. би. з крові в центральну нервову систему проникають ті або інші речовини, необхідні для живлення і діяльності нервових утворень, що розрізняються як будовою, так і хімічним складом. Анатомічними елементами Г.-э. би. служать стінки мозкових капілярів і прекапілляров, судинні сплетення шлуночків мозку, нейроглія, мозкові оболонки і т.д. Для здійснення бар'єрних функцій велике значення має т.з. основна речовина, що знаходиться між клітками стінок капілярів, до складу якого входять комплекси з білків і полісахаридів. Стан цієї речовини в значній мірі визначає проникність Г.-э. би.
Для дослідження стану Г.-э. би. застосовують фарбники, солі, органічні і неорганічні сполуки, радіоактивні ізотопи фосфору, йоду, брому і ін.
Поряд з шкідливими речовинами Г.-э. би. може перешкоджати проникненню в центральну нервову систему введених в кров ліків, препаратів (наприклад, з'єднань миш'яку, ртуті, вісмуту, деяких антибіотиків і ін.), що утрудняє лікування ряду захворювань мозку. У експерименті і клініці застосовуються різні методи підвищення проникності Г.-э. би. або обходу його шляхом введення хімічних речовин в шлуночки мозку або спинномозковий канал.
Літ.: Штерн Л. С., Безпосереднє живильне середовище органів і тканей¼, Ізбр. праці, М., 1960; Кассиль Р. Н., Гемато-енцефалічеський бар'єр, М., 1963; Фізіологія і патологія гисто-гематічеських бар'єрів, М., 1968, с. 170—254; Bakay L., The blood-brain barrier, Springfield (Ill.) 1956; Tschirgi R. D., The blood-brain barrier, в кн.: Biology of Neuroglia, Springfield (Illinois), 1958.
