Гетерономная етика
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Гетерономная етика

Гетерономная етика (від гетеро... і греч.(грецький) nómos — закон), система нормативної етики, заснована не на власних етичних принципах, а на початках, узятих з ін. сфери суспільного життя. Поняття Р. е. ввів І. Кант, який, на противагу французькими матеріалістам, що бачили основу моральності в природних імпульсах «людської пріроди»— інтересі, схильності і т.п., висунув автономну етику, що грунтується на самоочевидному моральному законі, незалежному від яких-небудь природних і соціальних законів і обставин. Марксистська етика, заперечуючи можливість побудови автономної етики з позиції соціально-історичного розуміння природи моралі, в той же час відкидає Р. е., оскільки в ній здійснюється вульгаризація природи моральності, зведення її до якихось іншим соціальним феноменам (утилітарному розрахунку — наприклад в утилітаризмі, прагненню до насолоди — в гедонізмі, пошуку особистого щастя — в евдемонізме, покорі зовнішньому авторитету — в аппробатівних теоріях моралі і т.п.). Завдання критики Р. е. збігається в марксистській етиці з проблемою визначення специфіки моральності.

  О. Р. Дробніцкий.