Генеральна військова канцелярія , вища військова і адміністративна установа на Лівобережній Україні з середини 17 ст до 1764. Була створена в ході визвольної війни 1648—54 і зіграла позитивну роль в боротьбі українського народу проти Польщі. Р. ст до. знаходилася в резиденціях українського гетьманів (при Богдані Хмельницькому в Чигирині, в 1669—1708 в Батуріне, і т. п.). Після возз'єднання України з Росією (1654) Р. ст до. усе більш перетворювалася на орган класового панування козацької старшини і українського шляхетства над народними масами. У Р. ст до. входила вся генеральна старшина, за винятком військового судді. У правління Петра I Г. ст до. була реформована. Після смерті І. Ськоропадського в 1722 царський уряд не вирішив вибору нового гетьмана, а передав управління Лівобережною Україною Р. ст до., яка, окрім колишніх функцій, здійснювала нагляд за вирішеннями Генерального суду по кримінальних і політичних справах. Діяльність Р. ст до. контролювалася Малоруською колегією . При Д. Апостолові (1727—34) Р. ст до. знов була підпорядкована гетьманові. З 1734 перетворена в Правління гетьманського уряда у складі трьох офіцерів, що призначаються царським урядом, і трьох «виборних» представників вищої козацької старшини. Урядом призначався і голова Р. ст до., який едінолічно вирішував найбільш важливі справи. Р. ст до. підкорялася Сенату через Контору малоруських справ. При гетьманові До. Р. Разумовськом (1750—64) Р. ст до. була знов відновлена. Після остаточного скасування гетьманства в 1764 ліквідована.
Літ.: Дядіченко Ст А., Наріси суспільно-аполітічного влаштую Лівобережної Україні кінця XVII — качану XVIII ст., До., 1959, с. 152 — 95.
