Генеральна угода про тарифи і торгівлю (General Agreement on Tariffs and Trade, ГАТТ), багатобічна міжурядова угода про режим торгівлі і торгівельну політику, підписане в Женеві в жовтні 1947 23 країнами. До початку 1971 в ГАТТ на різних умовах брало участь більше 90 країн (в т.ч. соціалістичні держави Куба, Польща, Чехословакія і Югославія). Секретаріат ГАТТ знаходиться в Женеві. ГАТТ включає угоду про принципах торгівельної політики, яких повинні дотримуватися в зовнішній торгівлі країни-учасниці, і погоджений список взаємних поступок (на основі цього списку в рамках ГАТТ його учасниками полягають двосторонні договори). Укладення договору мало на меті відмова його учасників від кількісних обмежень імпорту як засобу зовнішньоторговельної політики. Проте принципи торгівельної політики, зафіксовані в ГАТТ, значною мірою використовувалися в своїх інтересах імперіалістичними країнами. Соціалістичні країни, використовуючи механізм ГАТТ, намагаються поліпшити свої торгово-політічеськие позиції в стосунках з капіталістичними країнами — членами угоди. За час дії ГАТТ було здійснено зниження митних тарифів в торгівлі між його членами. В той же час договір не забезпечив проголошених цілей в області лібералізації зовнішньої торгівлі унаслідок протиріч між основними капіталістичними країнами, особливо що загострилися із створенням відособлених інтегрованих економічних блоків (Європейське економічне співтовариство, Європейська асоціація вільної торгівлі і ін.). Крім того, висуваючи вимоги лібералізації торгівлі, ГАТТ не робить необхідних відмінностей між розвиненими капіталістичними і країнами, що розвиваються. Вимагаючи від останніх відмови від кількісних обмежень імпорту промислових товарів, ГАТТ фактично перешкоджає становленню в них національної промисловості. В той же час збереження обмежень імпорту з.-х.(сільськогосподарський) товарів і сировини, що допускається ГАТТ, стримує зростання експорту країн, що розвиваються, і негативно позначається на їх економічному стані. У 1965 при Секретаріаті ГАТТ був заснований особливий комітет, який формально повинен займатися проблемами країн, що розвиваються, фактично його організацією західні держави прагнули принизити значення Конференції ООН(Організація Об'єднаних Націй) з торгівлі і розвитку, створеною в 1964. В рамках ГАТТ з 1964 велися переговори про взаємні тарифні поступки («раунд Кенеді»), які унаслідок протиріч між учасниками закінчилися лише в 1967 поруч взаємних торгівельних поступок. При цьому залишилися незадоволеними головні вимоги країн, що розвиваються (відміна нетарифних бар'єрів на дорозі їх експорту і ін.).
