Гартман (Hartmann) Микола (20.2.1882, Рига, — 9.10.1950, Геттінген), німецький філософ-ідеаліст, основоположник т.з. критичній (або новою) онтології. Закінчив гімназію в Петербурзі. У 1920—1945 професор філософії в університетах Марбурга, Кельна, Берліна, в 1945—50 Геттінгена. Спочатку був послідовником марбургськой школи неокантіанства; не задоволений її суб'єктивізмом («методологизмом»), Р. під впливом Е. Гуссерля і М. Шелера розробив онтологічну концепцію, яка в цілому виявляється модернізацією арістотельовськи-схоластічного вчення про буття («Система онтології», т. 1—4, 1933—50). Згідно Р., буття має шарувату структуру і повинно бути розглянуто як ієрархія чотири якісно різних пластів: неорганічного, органічного, душевного і духовного. Форми існування і категоріальна структура різних шарів неоднакові: так, імматеріальниє шари (дух, психічне) існують лише в часі. Кожен з вищих шарів корениться в нижчому, але повністю їм не визначається. Нижчі форми буття активніше в своєму самоствердженні, вищі володіють більшою свободою прояву. Р. вважав корінні філософські проблеми нерозв'язними. У етиці Р. услід за Шелером розвивав теорію незмінних «етичних цінностей». Основним питанням для Р. є в цій області проблема співвідношення цінностей і свободи волі, що розглядається як відношення двох пологів сил («детерміацій»): ідеальною (цінностей, що є орієнтиром для волі) і реальною (волі, що здійснює цінності) («Етика», 1925).
Соч.: Grundzüge der Metaphysik der Erkenntnis, 4 Aufl., B., 1949; у русявий.(російський) пер.(переведення)— Естетика, М., 1958.
Літ.: Зотов А. Ф., Проблема буття в «Новій онтології» Н. Гартмана, в збірці: Сучасний об'єктивний ідеалізм, М., 1963; Горнштейн Т. Н., Філософія Н. Гартмана, Л., 1969 (є бібл.); Heimsoeth Н., Heiss R. [Hrsg.], N. Hartmann. Der Denker und sein Werk, Gött., 1952; Feuerstein R., Die Modallehre N. Hartmanns Köln, 1957; Barone F., N. Hartmann nella filosofia del novecento, Torino, 1957.
