Гарантійні виплати, по радянському трудовому праву виплати, що мають на меті запобігти можливим втратам в заробітку робітників і службовців, що не виконували протягом певного часу своїх трудових обов'язків через поважні причини; до таких причин закон відносить, наприклад, необхідність виконання державного або суспільного обов'язку, використання передбаченого законом відпочинку, неможливість виконувати роботу неправильних дій адміністрації підприємства або установи і т.д.
Чинне законодавство передбачає можливі випадки Р. ст, а також їх розміри. Так, Р. ст виробляються за час: а) виконання робітниками або службовцями державних або суспільних обов'язків, якщо законодавством передбачена можливість їх виконання в робочий час (Основи законодавства про працю 1970, ст. 47, пост.(постанов) НКТ СРСР від 22 липня 1931 «Вісті НКТ СРСР», 1931 № 25); 6) знаходження працівника в черговій або додатковій відпустці (Основи законодавства про працю, ст. 32, пост.(постанов) СНК(Рада Народних Комісарів) СРСР від 25 липня 1935; СЗ(Збори законів) СРСР, 1935 № 40, ст. 333); у) простою виробничого, такого, що стався не з вини працівника (Основи законодавства про працю, ст. 43, пост.(постанов) ЦВК(Центральний виконавський комітет) і СНК(Рада Народних Комісарів) СССР від 30 грудня 1931 СЗ(Збори законів) СРСР, 1932 № 2, ст. 11 № 29, ст. 144); г) перерви, що надається жінкам-робітницям або службовцям для годування дитяти (Основи законодавства про працю, ст. 72); д) перерви, що надається робітником або службовцем для обігріву при виробництві робіт на відкритому повітрі в холодну пору року (роз'яснення НКТ СССР від 3 грудня 1932, «Звістки НКТ СРСР», 1932 № 34—36); е) звільнення від роботи робітників і службовців, проходящих вчення без відриву від виробництва в строго певних учбових закладах в порядку використання вільних днів для підготовки до занять, а також учбових відпусток (пост. Ради Міністрів СРСР від 2 липня 1959, СП(Збори постанов) СРСР(Союз письменників СРСР), 1959 № 14, ст. 90 і від 5 листопада 1959, СП(Збори постанов) СРСР(Союз письменників СРСР), 1959 № 19, ст. 157); же) звільнення від роботи на 6 днів для зборів в дорогу і пристрої на новому місці в разі переведення працівника на роботу в ін. місцевість (пост. ЦВК(Центральний виконавський комітет) і СНК(Рада Народних Комісарів) СССР від 23 листопада 1931, СЗ(Збори законів) СРСР, 1931 № 68, ст. 453, з подальшими змінами); з) вимушеного прогулу працівника, але не більше ніж за 3 місяці, в разі подальшого відновлення його на роботі (Основи законодавства про працю, ст. 92); і) затримки видачі звільненому працівникові трудової книжки, у зв'язку з чим працівник не мав можливості поступити на роботу в ін. установа або підприємство, а також у зв'язку з неправильним формулюванням причини звільнення (пост. Пленуму Верховного Суду СРСР від 13 вересня 1957, ст. 21, «Бюлетень Верховного Суду СРСР», 1957 № 5); до) затримки виробництва розрахунків із звільненим працівником (пост. УПК(Карно-процесуальний кодекс) і СНК(Рада Народних Комісарів) СССР від 23 січня 1929, СЗ(Збори законів) СРСР, 1929 № 24, ст. 208).
