Гарантійний термін в цивільному праві, 1) термін, протягом якого покупець може, встановивши приховані недоліки продукції (товару), пред'явити відповідні претензії постачальникові (продавцеві). 2) Термін, протягом якого виготівник забезпечує стабільність якісних показників виробу.
В СРСР встановлення Р. с. — один з найважливіших засобів підвищення якості продукції, збільшення її надійності і довговічності забезпечення високих споживчих властивостей виробів. Всемірно упроваджується і розширюється практика встановлення Р. с. на промислову продукцію. Відносно продукції тривалого користування або зберігання Р. с. встановлюються державними стандартами (Гостами) або технічними умовами. Якщо Р. с. на яку-небудь продукцію ГОСТ(державний загальносоюзний стандарт) ом або технічними умовами не передбачені, сторони в договорі можуть встановити їх самостійно, а також можуть передбачити в договорі триваліші Р. с., чим в ГОСТ(державний загальносоюзний стандарт) е і технічних умовах.
Р. с. зазвичай обчислюються з моменту передачі продукції (товару) виготівником споживачеві. Відносно товарів народного вжитку, що продаються через роздрібні торгівельні організації, Р. с. обчислюються з дня роздрібного продажу речі. Встановлення Р. с. використання тієї або іншої продукції вабить подовження загальних термінів для визначення в належному порядку її недоліків, які не могли бути виявлені при звичайному прийманні, що розширює можливості пред'явлення претензій і позовів про усунення цих недоліків або про заміну продукції. Постачальник (виготівник) зобов'язаний безоплатно виправити недоліки продукції, на яку встановлений Р. с., або замінити її, якщо він не зможе довести, що недоліки виникли із-за порушення покупцем правил користування продукцією або зберігання її.
