Ганді Індіра (р. 19.11.1917, Ілахабад), політичний і державний діяч Індії. Дочка Дж. Неру . Освіту здобула в учбових закладах Швейцарії, Англії і Індії. У 1938 вступила в партію Індійський національний конгрес (ІНК). У 1942 вийшла заміж за видного конгрессиста, видавця Ф. Ганді. Брала активну участь в боротьбі проти англійського колоніального панування. Піддавалася репресіям з боку колоніальних властей. Після завоювання Індією незалежності (1947) зайняла видне положення в ІНК, що став правлячою партією. З 1955 член Робочого комітету і член Центральної виборчої комісії ІНК, голова жіночої організації цієї партії і член Центральної парламентської ради Всєїндійського комітету ІНК. У 1959—60 голова ІНК. У 1964 увійшла в уряд Л. Би. Шастрі як міністр інформації і радіомовлення; у липні 1964 стала також членом Національної ради оборони. 19 січня 1966, після смерті Шастрі, була вибрана лідером парламентської фракції ІНК і, за сталою традицією, як лідер цієї фракції стала прем'єр-міністром. У 1967, окрім поста прем'єр-міністра, зайняла пости міністра атомної енергії, голови Планової комісії міністра закордонних справ. У своїх заявах як глава уряду неодноразово підкреслювала необхідність збереження основних принципів політики Дж. Неру — неучасті Індії у військових блоках, підтримка світу і міжнародної співпраці, подальшого розвитку і зміцнення дружніх радянсько-індійських стосунків, здійснення планового розвитку національних основ економіки. У 1969—70, всупереч опору сил реакції, провела націоналізацію 14 найбільших банків. Виступала із засудженням агресії США у В'єтнамі і Ізраїлю проти арабських країн. Після виборів 1971 знову отримала пост прем'єр-міністра, а також зайняла пости міністра внутрішніх справ, міністра атомної енергії і міністра інформації і радіомовлення.
