Галію (лат. Gallia), історична область Європи, що включала території між р. По і Альпами (Цизальпінськая Р. — Gallia Cisalpina) і між Альпами, Середземним морем, Піренеямі, Атлантичним океаном. (Трансальпійська Р. — Gallia Transalpina) — територія сучасної Північної Італії, Франції, Люксембурга, Бельгії, частини Нідерландів, частини Швейцарії. Територія Р. з 6 ст до н.е.(наша ера) була заселена кельтами, яких римляни називали галлами (звідси назва «Галію»). Близько 220 до н.е.(наша ера) територія між р. По і Альпами була завойована римлянами, перетворена на провінцію Цизальпінськая Р. з головним р. Медіолан (Мілан) і розділена на Циспаданськую Р. і Транспаданськую Г. Прі Цезаре (середина 1 ст до н.е.(наша ера)) населення Цизальпінськой Р. отримало права римського громадянства, вона стала частиною Італії, хоча зберігала колишню назву. У 20-х рр. 2 ст до н.е.(наша ера) римляни почали війну з племенами півдня Р., що закінчилася освітою близько 120 до н.е.(наша ера) на території сучасного Провансу римської провінції з центром Нарбо-Марциус (Нарбонн). У 58—51 до н.е.(наша ера) при Юлієві Цезаре була завойована остання Р. В 16 до н.е.(наша ера) при Августе Трансальпійська Р. була розділена на 4 провінції: Нарбонськую Р., Лугдунськую Р., Аквітанію і Белгику. Тягар римських податків і жорстокість лихварів неодноразово викликали повстання місцевих племен (52—51, 12 до н.е.(наша ера), 21 н.е.(наша ера), найбільшим з них було повстання Цивіліса в 69—70). Поширення римських форм господарства укріплювало економіку Р. В кінці 1—2 вв.(століття) умножається число рабовласницьких вілл, зростають крупні міста: Нарбо-Марциус (Нарбонн), Лугдунум (Ліон), Немаузус (Ним), Арелат (Арль), Бурдігала (Бордо): високого рівня досягають сільське господарство, металургія, керамічне і текстильне виробництво, зовнішня і внутрішня торгівля. Проте економічний підйом, заснований на експлуатації рабів і колонов, був недовговічним. Вже з початку 3 ст відбувається занепад ремесла і торгівлі, збіднення міст, що супроводилося зростанням крупного землеволодіння і закабаленням що обертаються в колонов селян. До середини 3 ст криза посилюється натиском, що посилюється, на Р. німецьких племен. У 258, в умовах важкого зовнішнього і внутрішнього положення Римської імперії, Р., а також Британія і Іспанія відокремилися від Риму і створили свою імперію на чолі з Розумом поста (правив в 258—268). Гальська імперія проіснувала 15 років. Її останній правитель Тетрік (270—273), будучи не в силах впоратися з солдатськими заколотами і повстанням , що почалося, багаудов, здався імператорові Авреліану, і Р. знов возз'єднувала з Римською імперією. У 4 ст територія Р. була розділена на 17 провінцій, що увійшли до складу Гальського і Вьенського діоцезов . В результаті вторгнень варварів на територію Р. на Рейні в 406 виникло т.з. варварська держава бургундов, в 418 на правах федератов вестготи отримали від Риму частину Аквітанії. З того часу германці захоплюють одну частину Р. за іншою. Завоювання Р. було завершене франкським королем Хлодвігом, що приєднав в 486 території до С. від р. Луари.
Літ.: Штаєрман Е. М., Древня Галію, «Вісник древньої історії», 1951 № 1; Guiiian C., Histoire de la Gaule, t. 1-8, P.,1907-26; Chilver G. E. F., Cisalpine Gaul. Social and economic history from 49 Ст С. to the death of Trajan, Oxf., 1941; Grenier A., La Gaule Romaine. B кн.: An economic survey of Ancient Rome, t. 3, Baltimore, 1957, р. 381—644: Breuer I., La Belgique Romaine, Bruxelles [1946]; Staehelin F., Die Schweiz in römischer Zeit, 3 Aufl., Basel, 1948.
