Гайдн (Haydn) Франц Іозеф [ймовірно, 31.3 (хрещений 1.4). 1732, дер.(село) Popay, Нижня Австрія, — 31.5.1809, Відень], австрійський композитор. Один з представників віденської класичної школи . Син каретного майстра. У 1740—49 Р. співав в хорі собору св. Стефана у Відні, де виучувався також грі на інструментах. Деякий час був акомпаніатором в італійського композитора і викладача співу Н. Порпори. Вивчення музичних творів попередників і теоретичних праць І. Фукса, І. Маттезона і ін. заповнило Р. відсутність систематичної музичної освіти. У 50-х рр. 18 ст Р. написали ряд творів, що поклали початок його популярності як композитора: зінгшпиль «Кульгавий біс» (постійно 1752, Відень і ін. міста Австрії), дивертисменти і серенади, струнні квартети для музичного кружка барона Фюрнберга. У 1759—61 Р. був капельмейстером при дворі графа Морцина, для капели якого вигадав свої перші симфонії. У 1761—90 служив у угорських князів Естерхазі. Витребеньки мецената незрідка заставляли Р. поступатися творчою свободою. В той же час робота з керованими їм оркестром і хором благотворно позначилася на його розвитку як композитора. Для капели і домашнього театру Естерхазі написана більшість симфоній (в т.ч. що здобула широку популярність «Прощальна», 1772) і опер Г. Поєздки Р. до Відня дозволили йому спілкуватися з видними з сучасників, зокрема з Ст А.. Моцартом . Розквіт творчої діяльності Р. доводиться на 80— 90-і рр. 18 ст, коли були створені зрілі квартети (починаючи з опусу 33), 6 Паризьких (1785—86) і 12 Лондонських (1791—1792, 1794—95) симфоній, ораторії, меси і ін. твору. У 1791—92, 1794—95 Р. зробив поїздки до Лондона на запрошення організатора «Абонементних концертів» скрипаля І. П. Заломона. Перебування в Англії розширило кругозір Р., сприяло зростанню його слави. У 1791 Р. присуджена міра почесного доктора Оксфордського університету.
Поряд з До. В . Глюком і В. А. Моцартом Р. своєю творчістю затвердив характерні особливості віденської класичної школи: вірність оптимістичним ідеалам, синтез інтелектуального і емоційного почав, діалектичне співвідношення багатогранності і цілісності, що забезпечує розквіт циклічних інструментальних форм (симфонії, квартету, сонати). Мистецтво Р. глибоке демократично і пов'язане з народною творчістю. Його музика пройнята ритмами і інтонаціями австрійського, слов'янського, угорського фольклору, народним гумором, невичерпною життєвою енергією. Центральне місце в творчості Р. належить симфоніям і струнним квартетам. Якщо в області симфонії Р. розвиває і удосконалює намічене його попередниками, то в області квартету він першовідкривач. Зрілі твори Р. відрізняються органічним поєднанням доступності і змістовності, наївній безпосередності відчуття і тверезої логіки мислення, життєрадісності, що б'є через край, і мудрої філософської зосередженості. Філософські роздуми в деяких творах Р. передбачають творчість Л, Бетховена, якого Р. передує і цілеспрямованим використанням принципу тематичної для мотиву розробки. Особливе місце в спадщині Р. належить ораторіям — «Створення світу» (1798) і «Часи роки» (1801), в яких композитор розвинув традиції лірико-епічних ораторій Р. Ф. Генделя . Ораторії Р. відмічені новою для цього жанру соковитою побутовою характерністю, барвистим втіленням явищ природи, в них розкривається майстерність Р. як колориста.
Р. написав 24 опери, переважно в жанрі італійською опери-буфа і опери-серіа, 3 ораторії, 14 мес і ін. духовні твори, 104 симфонії, увертюра, марші, танці, дивертисменти для оркестру і різних інструментів, концерти для клавіру і ін. інструментів, 83 струнних квартету, 41 фортепіанних тріо, 21 струнне тріо, 126 тріо для баритона (смичкового), альта віолончелі і ін. ансамблі, 52 сонати клавірів, різні п'єси для клавіру, пісні, канони, обробки шотландських, ірландських, валлійських пісень для голосу з фортепіано (скрипкою або віолончеллю за бажанням).
Соч.: Gesammelte Briefe und Aufzeichnun-gen, hrsg. von D. Bartha, Kassel, 1965.
Літ.: Рабіновіч А. С., Гайдн, в кн.: Ізбр. статті і матеріали, М., 1959: Вольман Би., Спадщина Гайдна в Росії, «Радянська музика», 1959 №6; Альшванг А., І. Гайдн, в кн.: Ізбр. соч.(вигадування), М., т. 2, 1965; Pohi С. F., Joseph Haydn, Bdl — 2, Lpz.,1875—82; Botstiber Н., Haydn, Bd3, Lpz., 1927; Koch L., J. Haydn, [Bibliographic], Bdpst, 1932; Lan-don H. C. R., The symphonies of J. Haydn, L,, 1955; Hoboken A. van, Thematisch-bibliographisches Werkverzeichnis, Bd I, Mainz, 1957; Nowak L., J. Haydn, W. — Lpz. —z., 1951; Haydn Jahrbuch, hrsg. von H. C. R. Landon, Bd 1—6, W., 1962-69: Geiringer До., Haydn. A creative life in music, N. Y., 1963.
