Гендель (Händel) Георг Фрідріх [23.2.1685, Галле, — 14.4.1759, Лондон], німецький композитор. Зріла творчість Р. протікала в Англії. Син придворного цирульника-хірурга. Як композитор і виконавець на різних інструментах сформувався під керівництвом композитора і органіста Ф. Цахау. У 17 років став органістом в Галле. У 1703 переїхав до Гамбурга, де знаходився єдиний в Германії оперний театр на чолі з Р. Кайзером, що поставив перші опери Р. «Альміра» і «Нерон». Після закриття театру (1706) жив в Італії, де створив італьянськиі опери «Родріго» (1707), «Агрипина» (1709), ораторію «Тріумф Часу і Правди» (початкову редакцію), пасторальну серенаду «Ацис, Галатея і Поліфем» (1708), камерні кантати, дуети, терцети, псалми. У Італії Р. завоював славу видатного клавесиніста.
В 1710—16 життя Р. була пов'язана поперемінно з Ганновером і Лондоном. Великий успіх мала в Лондоні його опера «Рінальдо» (1711). З 1720 очолив в Лондоні оперний театр, створив опери «Радаміст» (1720), «Відгін» (1723), «Юлій Цезарь» (1724), «Роделінда» (1725) і ін. У цих операх Р. спирався на поширеного в Західній Європі типа італійської опери-серіа. Проте положення композитора в Англії було важким. Англійська знать віддавала перевагу творам композиторів-італійців, буржуазно-демократичні круги бачили в італійських операх Р. утиск національних інтересів. Особливо сильний удар оперної діяльності Р. наніс поставлений в 1728 спектакль «Опера жебраків» (текст Дж. Гея, музика Дж. Пепуша), в якому висміювалася аристократія і пародіювалася італійська опера (тут були і цитати з опер Р.). Театр Р. був закритий, але композитор продовжував писати опери: «Орландо» (1733), «Альцина» (1735), «ксеркс» (1738) і ін. Нові крахи надій привели Р. в 1737 до паралічу. Після одужання композитор повернувся до творчої діяльності. У творчості англ.(англійський) періоду Р. не залишився в стороні від англ.(англійський) музичних традицій. Він вивчав музику найбільшого композитора Р. Перселла, ще в 1717—19 їм були написані хорові твори в стилі англ.(англійський) культової музики «Антеми». Звернувшись до популярної в Англії біблейської тематики, він створив ораторію «Есфірь» (1720; 2-я редакція 1732).
В 1730-х рр. Р. все частіше звертається до жанру монументальної ораторії («Дебора», 1733, «Саул», 1739, «Ізраїль в Єгипті», 1739, і ін.). У 1740-х рр. ораторія повністю витіснила оперу в творчості композитора (остання опера Р. — «Дєїдамія», 1741). У 1742 в Дубліні з великим успіхом була виконана ораторія «Месія», в 1743 завершена ораторія «Самсон».
В 1745—46, під час озброєної боротьби англійців проти спроб реставрації династії Стюартов за допомогою шотландської армії, героїчна творчість Р. отримала нарешті загальне визнання. Твори Р. цих років — «Гімн добровольців», ораторії «На випадок» і «Іуда Маккавей» приймалися з ентузіазмом патріотично налагодженою аудиторією. До кінця життя Р. супроводила репутація найбільшого композитора. Незмінним успіхом супроводилися виступи Р. як органіст. Сліпота і важка хвороба, що уразили Р. на початку 1750-х рр., не дали можливості завершити ораторію «Ієвфай».
Опери (понад 40) і ораторії (понад 30) займають провідне місце в спадщині Р. В них виразилося тяжіння композитора до драматизму і монументальності. Р. прагнув драматизувати оперу-серіа, підсилив роль оркестру і хору, але не зміг до кінця реформувати цей застарілий на той час оперний жанр. Набагато вільніше виявилися найважливіші межі творчості Р. в жанрі ораторії. Спираючись на зразки 17 ст (Дж. Каріссимі, Р. Шюц) і досягнення оперного мистецтва, Р. створив новий тип ораторії грандіозною по масштабах, демократичною по музичній мові, такою, що вплинула на творчість багатьох західно-європейських і російських композиторів. У своїх творах Р. не лише розкривав з великою силою особисту драму («Самсон», «Ієвфай»), але і показав страждання і боротьбу народних мас. Біблейські сюжети в героїко-драматічніх ораторіях Р. виражали прагнення і сподівання широких демократичних шарів англійського народу. Деякі ораторії написані на античні сюжети («Геркулес» «Альцеста», «Семела»). Оптимістичні концепції ораторій «Самсон», «Ізраїль в Єгипті», «Іуда Маккавей» і ін. багато в чому передбачили симфонічні задуми Л. Бетховена.
В ораторіях Р. використовує форми арій, ансамблів і речитативів, але особливе значення набуває в них хору. У хорах Р. виступає, як і І. С. Бах, найбільшим поліфоністом. Значительна в ораторіях Р. і роль оркестру (увертюри, епізоди образотворчого характеру, насичений тематичним розвитком акомпанемент у вокальних епізодах). До вокально-інструментальним жанрів відносяться також пассиони, кантати, різні культові твори Р.
Інструментальна спадщина Р. включає оркестрові концерти. Найбільш популярні 12 кончерто-гроссо, 12 органних концертів у супроводі оркестру або ансамблю — новий жанр, створений Р., сонати і тріо-сонати для різних інструментів, клавесинні вигадування. Особливо виділяються твори для великого оркестрового складу за участю духових інструментів, призначені для виконання на відкритому повітрі, — «Музика на воді» (1716), «Музика до фейєрверку» (1749).
Літ.: Роллан P., Р. Гендель, 2 видавництва, пер.(переведення) з франц.(французький), М., 1934: його ж, Портрет Генделя, в його кн.: Музична подорож в країну минулого, Собр. соч.(вигадування), т. 17, Л., 1935; Грубер Р. І., Гендель, Л., 1935; Ліванова Т. Н., Музична класика 18 століть, М. — Л., 1939; Chrysander F., G. F. Händel, Bd 1—3, 2 Aufl., Lpz., 1919; Flower N., George Friedric Handel. His personality and his times, new ed., L., 1959; Leichtentritt Н., Händel, Stuttg. — [u. а.], 1924; Siegmund-schultze W., Georg Ffredrich Händel, 3 Aufl., Lpz., 1962; Serauky W., Georg Friedrich Händel. Sein Leben, sein Werk, Bd 3—5, Lpz., 1956—58.
