Військовий друк періодичний, видання, призначені головним чином для військового читача. Ст п. є найважливішим засобом політичного, військового і культурного виховання особового складу озброєних сил, засобом пропаганди військових знань.
Першою друкарською газетою в Росії були «Відомості про військових і інших справах, гідного знання і пам'яті тих, що сталися в Московському государсте і в інших навколишніх країнах...» (М. — СП(Збори постанов) Би, 1703—1727). Початок собстввенно Ст п. в Росії був покладений виданням «Морських записок або зборів що всякого роду стосуються взагалі до мореплавання вигадувань і переведень» (СПБ, 1800—07) і «Артилерійського журналу» (СПБ — П., 1808—1920). Пізніше почали виходити багато інших періодичних видань. За даними 1911, в країні видавалося 7 військово-наукових журналів і 65 спеціальних журналів і збірок по військових питаннях.
В роки Революції 1905—07 зародилася більшовицька Ст п. Більшість видань виходили нелегально: «Казарма» (СПБ, 1906—07), «Солдатське життя» (М., 1906—07) і ін., всього понад 25 солдатських газет. Видавалися також брошури. Досвід видання цих газет і брошур використовувався при підготовці Великої Жовтневої соціалістичної революції. Найбільш відомою газетою в 1917 була «Солдатська правда» (П., 1917—18) (всього напередодні Жовтневого озброєного повстання виходило 15 солдатських газет).
Під час Громадянської війни і військової інтервенції 1918—20 радянська Ст п., окрім освітлення військових питань, використовувалася для роз'яснення населенню і армії політичних цілей війни, ленінських ідей захисту соціалістичної Вітчизни. У Москві і Петрограді виходили військові газети: «Армія і флот Робочої і Селянської Росії» (П., 1917—18), «Вісті Народного Комісаріату по військових справах» (М., 1918—22), «Червона Армія» (М-код.,1918) і ін. У військах і на флоті випускалися фронтові, армійські, флотські і дивізійні газети, листівки і брошури. Випуском літри для Червоної Армії займалися Військовий відділ видавництва ВЦИК, видавнича секція при культосвітньому відділі Всеросійського бюро військових комісарів, видавництва Гувуза, Всевобуча, Всеглавпечать і ін. У 1919 для об'єднання роботи видавництв, що обслуговували Червону Армію, при Політуправлінні Реввоєнради Республіки був заснований літературно-видавничий відділ — Літіздат ПУР. У листопаді 1921 створена Вища військово-редакційна рада 623 (ВВРС) для централізації і регулювання видавничої справи. До 1921 в центрі видавалося вже 16 військових журналів і свише100 газет і журналів в округах. У 1924 почала виходити центральна військова газета «Червона зірка» . У 1924 було організовано Державне військове видавництво (ГВІЗ), надалі перетворене у Військовий відділ Госиздата. У 30-х рр. почалося видання нових центральних журналів і газет. Військовий відділ Госиздата РРФСР в 1930 був перетворений у Військове видавництво в системі ОГИЗа РРФСР, з 1936 — Військове видавництво Наркомату оборони СРСР. У роки Великої Вітчизняної війни 1941—45 розвернулося видання військової літератури, необхідної фронту. Військовими радами фронтів, армій, політвідділами з'єднань видавалися солдатські газети, у тому числі газети на мовах народів СРСР.
В соціалістичних країнах виходять (1969): у болгарській Народній армії газета «Народна армія» (Софія, 1945—), журнали «Армейськи комуніст» (Софія, 1949—), «Армейськи преглед» (Софія, 1954—), «Болгарськи воїн» (Софія, 1952—) і др.; у угорській Народній армії ілюстрована газета «Néphadsereg» (Bdpst, 1948—), журнали «Honvédségi szemie» (Bdpst, 1947—), «Honvédelem»(Bdpst, 1950—), «Hadtörténelmi közlemények» (Bdpst, 1954—) і др.; у Національній народній армії ГДР(Німецька Демократична Республіка) газета «Volksarmee» (У.,1956—), журнали «Armee-rundschau»(B., 1956—), «Militärwesen»(B., 1957—),»militärtechnik» (У.,1961—) і др.; у Війську польському газета «Żołnierz wolnosci»(Warsz., 1950—), журнали «Żołnierz Polski» (Warsz., 1945—), «Wojsko Ludowe» (Warsz., 1947—), «Myśl wojskowa» (Warsz.,1950—) і др.; у румунській Народній армії газета «Apărarea patriei» (Buc., 1945—), журнали «Munca politica in Fortele armate ale Republicii socialiste România» (Вис., 1948—), «Viata militară» (Вис.,1948—) і др.; у чехословацькій Народній армії газета «Оbrana lidu» (Praha, 1947—), журнал «Československý voják» (Praha, 1952—) і ін. У деяких соціалістичних країнах видаються також окружні солдатські газети і журнали видів (пологів) військ.
Ст п. в арміях капіталістичних країн є найважливішим засобом ідеологічної обробки військовослужбовців, резервістів і молоді на користь буржуазії. У США в 1969 видавалося понад 1000 різних періодичних видань, у тому числі багатосмугові щоденні газети і тижневики: «Stars and Stripes» (1942—, в даний час видається в 5 містах, у тому числі в Дармштадте і Токіо), «Overseas Weekly» (Fr./M. — L., 1950—), «Army times» (Wash., 1940—) і ін., журнали «Military Review» (Fort Leavenport, 1922—), «Army Digest» (Wash., 1946—), «Airman» (Wash., 1957—) і ін. У Великобританії виходять: журнали «Journal of the Royal United Service Institution» (L., 1857—), «Army Quarterly» (L., 1829—), «Soldier» (L., 1945—), «Navy» (L., 1895—) і др.; газети з'єднань і об'єднань. У Франції виходять: журнали «Revue de défense nationale» (P., 1939—), «L''armée» (P., 1960—), «Revue maritime» (P., I860—) і ін. У ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) видаються: журнали «Wehrkunde» (Münch., 1952—), «Truppenpraxis» (Darmstadt, 1956—), «Die Bundeswehr» (Bonn, 1956—), «Kampftruppen» (Köln, 1959—) і др.; газети з'єднань і об'єднань. НАТО(Організація Північноатлантичного пакту) видає журнали «NATO Letter» (P., 1953—), «Nato''s Fifteen Nations» (Amsterdam, 1956—) і ін.
