Військова музика, музика, призначена для виконання при стройовому вченні військ, військових і суспільних урочистих церемоніях (парадах і т.п.). Служить цілям військового виховання, сигналізації, а у минулому застосовувалася і при бойових діях військ («музика подвоює, потроює армію», — відзначав А. Ст Суворов). Виконується духовими військовими оркестрами або окремими музикантами (горністами, барабанщиками). Ст м. застосовували вже древні народи Єгипту, Ассірії, Вавілонії, Палестини, Китаю, Індії; всілякі форми її існували в Древній Греції і Древньому Римі. Загальні принципи організації і використання Ст м. були вироблені в 16—17 вв.(століття) у країнах Західної Європи; у подальший час, у міру появи нових способів ведення бою, вони зазнавали зміни. З 2-ої половини 19 ст і в 20 ст використання Ст м. на полях битв у зв'язку з бойовою тактикою, що змінилася, майже припинилося, але її виховні і культосвітні функції посилилися. Зберігається також її значення в стройовій службі і суспільно-церемоніальному побуті. У ширшому розумінні к В. м. відносять будь-які твори, що виконуються військовим оркестром (увертюри, симфонії, танцювальні п'єси і т.п.), а також стройові (похідні, привальні) пісні. Основний жанр Ст м. — марш ; до стройової церемоніальної музики, окрім зустрічних і парадних маршів, відносяться «Вечірня зоря», «Розлучення караулів», музика при покладанні вінків, фанфари та інші подібного роду п'єси. Музику для військових оркестрів писали Ж. Б. Люллі, Р. Ф. Гендель, Ф. Госсек, Е. Н. Меюль, Л. Бетховен, Р. Берліоз, Р. Вагнер, А. А. Алябйов, А. С. Аренський, Н. А. Рімський-корсаков і ін. У СРСР і інших соціалістичних країнах Ст м. розвивається в тісному зв'язку зі всім музичним мистецтвом. У узагальнених героїчних образах Ст м. відображає патріотичні відчуття народу, бойову доблесть воїнів. У буржуазних країнах Ст м. незрідка використовується для пропаганди казенного лжепатріотизму і мілітаризму. Радянська Ст м. представлена багаточисельними творами різних жанрів. У їх числі концертні марші (вигадування М. М. Іпполітова-Іванова, Р. М. Гліера, С. Н. Василенко, Н. Я. Мяськовського, Д. Д. Шостаковича, С. С. Прокофьева), стройова музика (вигадування Н. П. Іванова-Радкевіча, С. А. Чернецкого, Ст С. Рунова, Н. К. Чемберджі і ін.), сюїти (В. Я. Кручиніна і ін.), увертюри і симфонії (Н. Я. Мяськовського, Н. П. Іванова-Радкевіча, Б. Т. Кожевникова і ін.).
