Виправно-трудова колонія (ІТК), в СРСР, згідно ст. 11 Основ виправно-трудового законодавства, виправно-трудова установа, в якій містяться особи, засуджені до позбавлення свободи, що досягли повноліття. ІТК представляють найбільш доцільну форму установи, виконуючої вироки до цього вигляду покарання, оскільки в ІТК поряд з процесом покарання засуджених найефективніше досягається мета виправлення і перевиховання шляхом залучення їх до суспільно корисної праці.
ІТК, залежно від встановленого в них режиму і категорій засуджених, підрозділяються на колонії загального, посиленого, строгого, особливого режимів, а також колонії-поселення . У ІТК загального режиму відбувають покарання вперше засуджені до позбавлення свободи за злочини, що немає тяжкими; у ІТК посиленого режиму — вперше засуджені до позбавлення свободи за тяжкі злочини; у ІТК строгого режиму — засуджені за особливо небезпечні державні злочини або такі, що раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі; у ІТК особливого режиму — особливо небезпечні рецидивісти і засуджені, яким покарання у вигляді страти замінене позбавленням волі в порядку амністії або помилування.
Засуджені до позбавлення свободи жінки відбувають покарання в ІТК загального і строгого режимів (у останніх відбувають покарання особливо небезпечні рецидивістки, засуджені за особливо небезпечні державні злочини, і жінки, яким покарання у вигляді страти замінене позбавленням волі в порядку амністії або помилування).
