Видача злочинців, екстрадиція, в міжнародному праві передача для притягнення до відповідальності або для приведення у виконання вироку особи, що скоїла злочин, тією державою, на території якого знаходиться злочинець, державі, на території якого було здійснено злочин, або державі, громадянином якої є злочинець. Вимога про Ст п. може послідувати за наявності спеціальних угод, увязнених між зацікавленими державами. Такі угоди набули поширення на початку 19 ст У деяких країнах (Великобританія, Бельгія і ін.) Ст п. регламентована не лише міжнародними угодами, але і внутрішнім законодавством.
Боротьба з кримінальними злочинами є внутрішньою справою кожної держави, проте це не унеможливлює міжнародної співпраці. Практично інтереси боротьби із злочинністю, особливо з обліком сучасних засобів повідомлення, що полегшують втечу за кордон, змусили більшість держав укласти цілу мережа договорів про взаємну Ст п. Для боротьби з кримінальними злочинами відповідно до угоди 1923 створена міжнародна організація кримінальної поліції — «Інтерпол». Міжнародні договори про Ст п. або норми внутрішнього законодавства перераховують зазвичай ті склади злочинів, за наявності яких має місце видача. Вимога про видачу підлягає задоволенню лише в тому випадку, якщо досконалий особою злочин передбачений угодою і караний не лише за законами країни, що вимагає видачі, але і за законами держави, до якої звернена вимога про видачу. Видавана особа може бути судиме і покаране лише за той злочин, звинувачення в якому було пред'явлене як підстава для вимоги про видачу. Особи, що переслідуються за політичні злочини, як правило, видачі не підлягають. Проте капіталістичні країни піддають істотним обмеженням і порушенням право притулку, чинячи опір зростанню революційного руху робочого класу і національно-визвольного руху, вони стають на дорогу видачі політичних емігрантів. Угоди об Ст п., що укладаються буржуазними державами, часто передбачають видачу не лише кримінальних злочинців, але і осіб, що переслідуються за революційну діяльність і національно-визвольну боротьбу.
Договори про Ст п. незрідка включають і угоди між державами про надання взаємною правовій допомозі по кримінальних справах (вручення документів, допит свідків, збір речових доказів і інші слідчі дії), вони передбачають також питання пропуску видаваної особи через територію третьої держави.
Як вимога про Ст п., так і прохання про надання правової допомоги по кримінальних справах передаються по дипломатичних каналах, якщо інший порядок прямо не передбачений в міжнародному договорі.
У відносинах між соціалістичними країнами Ст п. розглядається як один з видів надання взаємної правової допомоги; постанови про Ст п. для притягнення до кримінальної відповідальності і для приведення у виконання вироку містяться у увязнених СРСР і іншими соціалістичними країнами двосторонніх договорах про надання правової допомоги. Про видачу військових злочинців див.(дивися) в ст. Військові злочинці .
