Великодержавний шовінізм, різновид шовінізму, націоналізму, ідеологія і політика панівних експлуататорських класів нації, що займає очолююче (державне) положення в державі, що оголошують свою націю «вищою» нацією. Ст ш. виник в епоху утворення буржуазних націй, національностей і багатонаціональних держав і колоніальних імперій. Політика буржуазії пануючих «великих» націй направлена на поневолення ін. націй, їх дискримінацію в економічній, політичній і культурній сферах життя, позбавлення їх самостійності. Ст ш., як і шовінізм взагалі, характеризується розпалюванням ворожнечі і ненависті між народами, переслідуванням і цькуванням осіб інших національностей. Наприклад, в тих, що були Австро-угорською, Російською імперіях, султанській Туреччині панівні класи австрійської угорською, російською, турецькою націй проводили політику Ст ш. по відношенню до ін. багаточисельним народам, що населяли території цих держав. Російський царизм перетворив країну на «в'язницю народів».
Ідеологія і політика Ст ш. розцвітають в епоху імперіалізму. Під гаслами Ст ш. імперіалісти розв'язують війни за переділ вже поділеного світу. Войовничим носієм Ст ш. під час другої світової війни 1939—45 був герм.(німецький) фашизм, який оголосив німців «вищою» расою, нібито покликаною очолювати над всіма народами світу, і намагався поневолити і винищити багато народів. Ст ш. здійснюється панівними класами низки країн і в післявоєнний період: расова війна проти негритянського населення в США, расистські закони в ЮАР(Південно-африканська Республіка), відродження реваншизму і активізація партії неофашизму (НДП) у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), націоналістичний чад, що нагнітається сіоністськими правителями Ізраїлю і тому подібне
Ст ш., як і ін. формам буржуазного націоналізму, марксистські партії протиставляють послідовний інтернаціоналізм пролетарський . Соціалістична революція ліквідовує соціальні причини Ст ш., націоналізму. В ході соціалістичного будівництва між народами виникають, розвиваються рівність, дружба, братська взаємодопомога. При рішенні національного питання в СРСР в перехідний період до соціалізму мали місце прояви ухилу к В. ш. Його соціальною базою були залишки експлуататорських класів, деяке пожвавлення капіталістичних елементів в період неп(нова економічна політика) а. Виражалося Ст ш. у ігноруванні національних особливостей, невизнанні на практиці принципу національного рівноправ'я і тому подібне На 10-м-коді (1921), 12-м-коді (1923), 16-м-код (1930) з'їздах партії цей ухил був викритий і здоланий. Ідеологія і політика Ст ш. чужі радянському суспільству. За Конституцією СРСР (ст. 123) яке б то не було прямий або непрямий їх прояв караються законом.
Комуністичні і робочі партії, промовці, під прапором марксизму-ленінізму ведуть рішучу, безкомпромісну боротьбу проти всіх проявів Ст ш., виховують трудящих у дусі пролетарського інтернаціоналізму і соціалістичного патріотизму.
Літ.: Ленін Ст І., Робочий клас і національне питання, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 23; його ж, Критичні замітки з національного питання, там же, т. 24; його ж, Про боротьбу з соціал-шовінізмом, там же, т. 26; його ж. Прикриття політики социал-шовініста інтернаціоналістичними фразами, там же, т. 27; Марксизм про пролетарський інтернаціоналізм, М., 1969.
